Ми стояли перед посохом св. Шарбеля при вході в монастир. Раптом посох почав рухатись: рука святого почала благословляти натовпи. Фігура стала рясно виділяти суміш поту і крові.
Мене звуть Шарбель Марон. Я ― маронітський священик з Лівану. Працюю в США, куди приїхав у 1983 році вивчати інформатику. Там відкрив у собі покликання до священства, і у Вашингтоні вступив до монастиря Пресвятої Діви Марії Ліванської.
Я був свідком чудес, які відбулися перед монастирем в Анеї 9 жовтня 1977 р. У цю пам’ятну неділю папа Павло VI відправляв урочисту Святу Месу у Ватикані, під час якої канонізував бл.о. Шарбеля. У Лівані тоді йшла кривава громадянська війна, яку розпочали палестинські терористи з Організації Визволення Палестини (ОВП). Ми не могли виїхати з країни, тому організували паломництво зі Жбейлу (Библосу) до Анеї. Ми пройшли 17 кілометрів і приєдналися до решти паломників. Десятки тисяч людей усю ніч гаряче молилися на площі, з натовпу лунали благальні вигуки. Ми стояли перед посохом св. Шарбеля, що знаходився перед входом до монастиря. Раптом посох зарухався: рука святого стала благословляти натовпи. Фігура розпочала рясно виділяти суміш поту і крові.
Посох і могилу св. Шарбеля відокремлювала від натовпу міцна огорожа. Один чоловік перестрибнув через огорожу, швидко взяв неповносправну доньку від народження, витер з фігури трохи поту і крові і помазав ноги дитини. Потім, благаючи Бога про чудо, він поставив дівчинку на ноги, і вона пішла! Усіх огорнула ейфорія. Канонізація отця Шарбеля під час війни, яка розривала Ліван протягом багатьох років, спричинила великий спалах радості. Кілька хвилин гриміли феєрверки, дякуючи Богові за чудо, здійснене за заступництвом св. Шарбеля.
Ліванські скаути стояли на площі перед монастирем. Вони вирішили розділити площу навпіл, щоб усі хворі, інваліди, паралізовані і кульгаві, що приїхали на інвалідних візках або прийшли на милицях, могли дійти до фігури св. Шарбеля. У цій групі трапилося багато чудесних зцілень. На власні очі я бачив сім із них, та переконаний, що в ту ніч їх сталося набагато більше.
Після нічного чування в Анеї наша група з 45 молодих хлопців поверталася в цілковитій тиші! Настільки глибоко усі були зворушені побаченим. Тільки вдома ми почали розмовляти про чудеса, засвідчені нами. Це була свята ніч.
Зцілення в Наб
Невдовзі в Наб, поблизу Бейрута, сталося ще одне чудо. Паралізований хлопець жив там разом з матір’ю. Ходити він не міг, тож мати щодня виносила його у двір спостерігати за перехожими. Одного разу хлопець, як завжди, перебував на подвір’ї, та раптом прибіг додому! На власних ногах. Його мати, шокована, почала розпитувати, що сталося. На це він сказав, показуючи на ікону св. Шарбеля: «Старий монах прийшов до мене, кажучи, щоб я встав і почав ходити».
Там, де хлопчині об’явився св. Шарбель, усе навколо почало пахнути ладаном: дерево, металеві елементи огорожі і навіть мішки з піском. Звістка про це миттю поширилася між людьми. Після двох-трьох днів багато нужденних людей прийшли на це місце і забрали все, що пахло ладаном. Вони розібрали все дерево аж до кореня і навіть розділили між собою металеві елементи огорожі. Нужденні прийшли за благословенням, яке залишив св. Шарбель, і не пішли з порожніми руками.
Зцілення мого брата Марона
Ми з братом багато чули про чудеса за заступництвом св. Шарбеля. Мій старший брат Лібнен пішов відвідати будинок у Наб, та єдиним, що він там знайшов, був маленький камінець з ароматом ладану. Він забрав його додому; мати розтрощила його на дрібні частинки, взяла розпалений вуглик, на який посипала дрібні камінці, а потім окадила ним увесь будинок, двір і птицю. Тоді у мого молодшого брата Марона на одній руці були жахливі бородавки. Лікарі намагалися вилікувати хлопця, але ні ліки, ні мазі не допомагали. Лібнен часто дражнив його: «Як почуваєш себе сьогодні, людино-бородавко?». Це дратувало Марона. У школі інші діти також витріщалися на руку і дражнили хлопця.
Коли ми знайшли цю надзвичайну реліквію, моя мати сказала Марону: «Перш ніж лягати спати, помолися, просячи св. Шарбеля про зцілення. Я обгорну ці частинки камінця навколо твоєї руки». Наступного дня під час сніданку Лібнен знову, як завжди, почав дражнити Марона: «Як почуваєш себе сьогодні, людино-бородавко?». Тоді мій молодший брат подивився на свої руки і побачив, що вони мають однаковий вигляд: бородавки повністю зникли! Святий Шарбель глибоко зворушив усіх нас тим, що сталося, ми вдячні йому ще й досі. Ці надзвичайні, надприродні знаки зміцнили мою віру в Христа і допомогли відкрити в собі покликання до священства.
Ісус Христос, який своєю смертю і воскресінням врятував нас від смерті і гріха, є з нами і діє в Католицькій Церкві через таїнства та за посередництвом святих. Святий Шарбель ― унікальний святий, за заступництвом якого воскреслий Ісус постійно робить чудеса по всьому світу. Молімося за заступництвом св. Шарбеля про зміцнення нашої віри, щоб у кожній ситуації свого життя ми вірили, беззастережно довіряли Богу й від усього серця виконували Його волю.
о. Шарбель Марон
(свідоцтво написав і опрацював Бартломей Гриса)
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!