Згідно з вченням «свідків Єгови», тільки вони знають Правду, тільки вони знають, що Єгова думає на цю тему, і тільки вони ретельно та безкомпромісно виконують його волю. Якщо б так було насправді, то ми б мали визнати, що Єгова капризний, непослідовний і нерішучий. Однак виглядає, що це «свідки Єгови» далекі від правди і не мають найменшого поняття про справжню природу Бога, якого ми можемо пізнати через Біблію та вчення Церкви.
Безпомилкова інтерпретація «звіра»
Вчення Товариства Вартової Башти іноді навіть приваблює своїм радикалізмом. Однак, на відміну від «богословів» Брукліна, Ісус був послідовним від початку до кінця й ніколи не змінив своєї думки щодо жодного твердження: те, що Він вважав гріхом, Він завжди вважав гріхом, і те, що Він вважав чеснотою, вважав чеснотою завжди.
На жаль, «свідки Єгови» не можуть похвалитися чимось таким, як послідовне пізнання Правди. Одним із яскравих прикладів цього є їхня інтерпретація істоти під назвою «звір» в Одкровенні 17, 3-6. Починаючи з 1942 року, Товариство Вартової Башти поширює думку, що натхненний автор в образі звіра «закодував» Лігу Націй, яка потім перетворилася на ООН. Доказом ідентичності звіра мало стати пророцтво: «Звір, що ти бачив, був і немає; і вийти має з безодні і у погибель піти» (Одкр 17, 8). Нібито здійснилося воно 1942 року, коли «Ліга Націй поринула в пучину бездіяльності». Однак згодом вона «вийшла з безодні» як Організація Об’єднаних Націй, яка, згідно з безпомилковими свідками Єгови, є «блюзнірською імітацією месіанського Божого царства» (цит. за: R. Franz, Kryzys sumienia, с. 183-184).
Проблема полягає в тому, що 1991 року Товариство Вартової Башти подало заяву до Департаменту громадської інформації ООН про асоціацію, де їх прийняли як неурядову організацію. Офіційний документ, підписаний начальником Департаменту, підтверджує, що «організація погодилася з критеріями асоціації, які містять заохочення й повагу до принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй». Отже, у світлі попереднього навчання Товариства Вартової Башти, стало воно співучасником «блуду», а також установою, що підтримує демонічний і блюзнірський «всесвітній порядок», який представляє апокаліптичний звір.
Однак найцікавіше полягає в тому, що 2001 року, майже 10 років після цього, Товариство Вартової Башти попросило закрити асоціацію в Департаменті громадської інформації ООН. Якби я був «свідком Єгови», то почав би серйозно роздумувати про те, чи варто довіряти вчителям, які нав’язали мені «єдино правильну» інтерпретацію Святого Письма, а самі не підпорядковуючись їй, згодом змінюють свою думку та вдають, що нічого не сталося.
Вчення про хрест
Щодо знаряддя Ісусової муки, то офіційне вчення «свідків Єгови» перечить собі й остаточно дискваліфікує цю секту, як цілковито негідну довіри. Про археологічні докази того, що Христос мусив померти саме на хресті, а не на палі, я писав у статті «Сенсація свідків Єгови» („Miłujcie się!”, № 1-2007). Я згадаю тільки свідчення давніх авторів, таких як Юстин Мученик (прибл. 135 р.), Мінуцій Фелікс (прибл. 160 р.), Тертуліан (прибл. 195 р.), а також археологічні знахідки: скелет людини на ім’я Йоханан, якого розіп’яли за часів Христа, знаки хреста на християнських могилах I-ІІ століття, знайдені в катакомбах на Оливковій горі, графіті та малюнки з ІІІ століття, що зображують Ісуса на хресті. Ці факти повинні змусити задуматися тих, хто з 1969 року читає в Біблії, яку видала Вартова Башта: «Kingdom Interlinear Bible» (с. 1157), що «майбутні археологічні відкриття підтвердять обґрунтованість цього вчення». Однак археологічні знахідки показують, що «свідки» самі помиляються та вводять в оману інших.
Але зараз я хочу зосередитися на чомусь іншому, а саме – на непомильному вченні, яке, якщо воно насправді непомильне, то має бути також послідовним і логічним.
Отже, засновник і перший голова Товариства, Х. Т. Рассел, взяв як символ царювання Ісуса саме хрест із короною довкола. Цей символ друкувався на обкладинці «Вартової Башти» аж до 1931 року. 1919 року була опублікована польською мовою (5 245 000 примірників) книга Рассела «Божий план століть», у якій на 300-й сторінці містилося пророцтво: «Як у час жнив Єврейського віку (тобто першого століття християнства) хрест Христа був для євреїв каменем спотикання і для греків дурістю, так само в жнива Євангельського часу він буде каменем спотикання і скелею спокуси».
Також у книзі «Примирення», яка була видана 1928 року (польське видання) Дж. Ф. Рутерфорд пише, що факт, «що дитя народилося з діви Марії у Вифлеємі, з якого виріс чоловік і помер на хресті в Єрусалимі, доводить не тільки Біблія, а навіть історія підтверджує» (с. 117). Проте той самий автор за кілька років у своїй книзі «Багатство» (опубліковано польською мовою 1936 р.) пояснює, що «Ісус був розп’ятий не на дерев’яному хресті, як представляють численні образи і картини, що їх намалювали люди. Ісуса розіп’яли, прибиваючи тіло до палі» (с. 23).
Безперечно, можна припустити, що непогрішиме Товариство Вартової Башти помилялося, але 1936 року пізнало правду. І проблема полягає не стільки в тому, що ця «правда» виявилася незгідною з фактами, які засвідчують археологічні та історичні дослідження. Справжня проблема в тому, що Товариство Вартової Башти добровільно зарахувало себе до «ворогів Ісусового хреста», для яких хрест – «камінь спотикання», згідно з твердженням їхнього засновника! Однак мусив помилитися пророк Рассел, чи Рутерфорд, чи їхні послідовники, чи всі разом, оскільки не можуть одночасно буди правдивими протилежні твердження. Але 1995 року польське видання «Вартової Башти» таки оголосило, що «знаряддя, на якому висів і помер Ісус, (…) повинно викликати огиду» (15 травня, с. 20).
Цікаво, що на тій самій сторінці можна знайти таке речення: «Адже немає такого, як роздвоєна вірність. Або ти вірний комусь, або ні». Складно це заперечити, але не можна погодитися з непослідовністю вчення: або хтось відкриває Правду і її навчає, або живе в брехні. Не можна помилятися частково, бо хто помиляється частково, той не має правди. Отже, якщо хтось шанує хрест Ісуса й навчає, що в останні часи він буде «скелею спокуси», а потім всупереч відомим фактам вчить, що хреста Ісуса не було взагалі, а врешті стверджує, що хрест, як знаряддя Христової муки, повинен викликати огиду, – то як можна говорити про непомильність і пізнання Правди?
Не можна, безумовно, цю мінливість приписати Єгові, на якого «свідки» накладають тягар відповідальності за всі свої помилки, кожного разу стверджуючи, що їхнє вчення цілковито згідне з Його волею. Якби Єгова дійсно вів своїх «свідків», то був би вкрай несталим і нерішучим, а також необізнаним у справах Біблії, історії, моралі та звичайної людської логіки.
Пророцтва й зухвалість
Повертаючись до книги Р. Френца «Криза сумління», хочу звернути увагу якою мірою нездійсненні пророцтва впливають на найважливіші інтереси мільйонів людей.
Виявляється, що 1 квітня 1972 року «Вартова Башта» (англійське видання) опублікувала статтю «Пізнають, що пророк був серед них». Текст виявляє, що в наш час Єгова має пророка, який «проголошує майбутнє». На думку авторів, «факти, вказують на те, що є такий пророк». 1 травня 1997 року «Вартова Башта» пояснює: «Єгова Господь дозволяє розпізнати своїх справжніх посланців. (…) Він може також викрити фальшивих пророків. Як він це робить? Їхні знаки та передбачення перетворює в ніщо і доводить, що (…) їхні твердження ґрунтуються на помилковій аргументації, дурості та тілесному мисленні» (с. 8).
У вченні «свідків Єгови» 1914 рік є ключовою датою. На ній базується великою мірою структура доктрини, а також структура влади цієї організації. Зараз вони навчають, що від 1914 року Ісус «присутній», але невидимий; що вже розпочався суд над усім світом; що Ісус офіційно перейняв царство й активно панує над усією землею; що того року розпочалися «останні дні»; що за три з половиною роки (тобто 1918 р.) почалося воскресіння християн-помазаників, а Ісус визначив серед «свідків Єгови» так званий клас вірного й розсудливого раба. Тільки цей конкретний клас є єдиним інформаційним каналом, через який Він просвіщає своїх слуг на всій землі. Видалення цього року з доктрини означало б, у буквальному розумінні, колапс доктринальної та організаційної структури Товариства Вартової Башти.
Однак сьогодні небагато «свідків» знають, що від 1879 року до кінця 20-х років ХХ століття пророцтва, опубліковані у «Вартовій Башті», визначали для кожного з цих переломних моментів зовсім різні дати. Між іншим, ще 1929 року вчення «свідків Єгови» стверджувало, що невидима присутність Ісуса на землі розпочалася 1874 року. За декілька десятків років «Вартова Башта» стверджувала, що офіційне панування Ісуса розпочалося 1878 року (тільки 1922 року «перенесено» цю подію на 1914 рік). Через пів століття «Вартова Башта» навчала, що «останні дні» почалися 1799 року, і понад 40 років переконувала своїх читачів, що воскресіння християн-помазаників почалося 1881 року. Від свого заснування «Вартова Башта» писала, що 1914 року будуть знищені всі людські організації цього світу, що, як бачимо, не сталося.
І знову проблема полягає не в тому, що хтось помилився в розрахунках. Найгірше, що ці розрахунки послужили основою для відлучення кожного, хто насмілювався в них сумніватися. Ці дати подавали, як щось надзвичайно важливе, і сумнівалися у правовірності тих, хто легковажив ці пророцтва. Ці дати називали «Божими датами», які є «непохитною істиною», що «безумовно визначені у Святому Письмі».
Підсумок
Зараз ми повинні визнати, що «свідки» забили гол у свої ж ворота. Адже, якщо «Вартова Башта» переконує нас, що Бог спростовує фальшиві пророцтва, демонструючи цим нерозсудливість самозваних пророків, то ми повинні прийняти, що та сама «Вартова Башта» надає нам величезну кількість нездійснених пророцтв і брехливих обіцянок.
І ми повинні погодитися, що справжню помилку робить людина, яка приймає пророчі твердження «Вартової Башти», пристосовуючи своє життя до цих передбачень, спотворюючи власний погляд на світ і життя тільки для того, щоби розчаруватися перед обличчям реальності.
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!