Ця проповідь про спасіння збереглася завдяки о. Альфреду Монніну SJ, який був свідком душпастирської діяльності св. Жана Віаннея і який ретельно все записував, а потім з проповідей, промов та висловлювань святого настоятеля з Арсу уклав книгу «Записки з Арсу».
«Багато християн живе так, ніби не знають, навіщо з’явилися в цьому світі. – Боже, навіщо Ти сказав мені тут жити? – питають.
– Бо хочу тебе спасти, – відповідає Господь.
– А навіщо хочеш мене спасти? – запитують з недовірою.
– Бо люблю тебе.
Господь нас сотворив і помістив на цьому світі, бо нас любить. Хоче нас спасти, бо любить. А щоб спастися, треба пізнавати Бога, кохати Його і служити Йому! На цьому світі ми не маємо нічого важливішого, ніж спасіння. А все інше – марнування часу. Діяти маємо виключно тільки для Бога, віддаючи нашу діяльність в Його руки. Прокинувшись рано, треба говорити: «Для Тебе, Господи, сьогодні хочу працювати! Погоджуюся витерпіти все, що Ти забажаєш послати мені, і принесу це Тобі в жертву. Без Тебе нічого не можу зробити, допоможи мені!»
В годину смерті будемо шкодувати за кожну хвилину, відведену на приємності, на порожні розмови, на відпочинок, за кожну хвилину, котру не використали на стриманість, на молитву, на добрий вчинок, на роздуми над власною неміччю і своїми нікчемними гріхами! І в ту годину переконаємося, що нічого не зробили для неба.
Діти мої, як прикро, що три чверті християн піклуються єдине про задоволення потреб тіла, котре і так невдовзі згниє в землі, а зовсім не думають про потреби душі, котра буде щасливою або нещасливою протягом усієї вічності. Бракує їм розуму і здорового глузду – аж трепет огортає.
Нещасна та людина, котра клопочеться про справи дочасні, ганяється за ними, створюючи при цьому багато галасу, хоче всім керувати і вважає, що є кимось. А якби могла, то навіть крикнула б сонцю: «Відсунься і дозволь мені освітлювати світ замість тебе». Прийде час, коли з цієї гордовитої людини залишиться тільки дрібка пороху, котрий по ріках спливе до моря.
Бачите, діти мої, я часто думаю, що ми подібні до маленьких купок піску, котрі вітер збирає на дорозі і котрими крутить упродовж декількох хвилин, щоб потім розсипати. Кожен з нас має померлих з родини і добре знає, про який порох я говорю. Безбожні люди говорять, що спастися дуже важко. Але ж немає нічого простішого: треба тільки дотримуватися Божих і церковних заповідей, уникати сім головних гріхів, чинити добро, а не чинити зла – і то все!
Добрі християни, котрі працюють над своїм спасінням і дбають про надолуження потреб своєї душі, завжди щасливі і задоволені. Вже в цьому житті тішаться задатками майбутнього щастя. І ці люди будуть щасливі упродовж усієї вічності. А злі християни, котрі йдуть на засудження, гідні співчуття: постійно нарікають, прігнічені і роблять із себе страшно нещасливих. І такі ж вони будуть протягом усієї вічності. Чи бачите різницю?
Є тільки один спосіб чинити добро – це робити тільки те, що можна принести в жертву Богові. Адже Йому не можна жертвувати наклепів, обмов, несправедливості, злості, богохульства, нескромності, забав і танців. А чи існують в цьому світі справи, якими люди найчастіше займаються?
Святий Франциск Салезій говорив про танці, що «вони, як гриби – навіть найшляхетніші, не мають жодної вартості. Матері часто говорять, що пильнують своїх дочок. Звичайно, може ще якось зуміють допильнувати їхнього вбрання, зовнішнього вигляду, але не в змозі доглянути їхнього серця. Ті, які в своїх домівках влаштовують танці, перед Богом несуть велику відповідальність. Стають відповідальними за ціле зло, яке народжується під час цих забав: злі думки, обмови, заздрість, ненависть і помста. Якби розуміли свою відповідальність, тоді б ніколи в своїх домівках не влаштовували б танцювальних забав. Подібно також і ті, які в злій інтенції що-небудь пишуть, малюють чи різьблять, будуть відповідати перед Богом за все зло, яке причинили людям через свої справи, так довго, як воно існуватиме. Аж трепет огортає!
Бачите, діти, що передусім треба думати про свою душу, яка має бути спасенною, і про вічність, яка всіх нас чекає. Цей світ з усіма своїми багатствами, задоволеннями і почестями промине, тільки небо і пекло ніколи не промине. Пам’ятайте про це!
Не всі святі мали добрий початок, але кожен з них мав добрий кінець. Ми також не найкраще розпочали своє життя, тому принаймні стараймося добре його закінчити і приєднатися до святих у небі».
св. Жан Марі Віанней
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!