Кинути наркотики? Це можливо!

Я все ще не усвідомлював, що я вже залежний. Думав, що просто це люблю

Мене звати Яків, я родом із Познані, мені 20 років. Наркотики з’явилися в моєму житті, коли я навчався у середній школі. Хочу розповісти про те, яке вони страшне зло, як вони поневолюють і нищать людину, а також як легко можна почати вживати наркотики, не розуміючи загрози, яку вони несуть.

Уперше я спробував наркотики, коли навчався у сьомому класі. То була своєрідна гра, за  компанію з друзями. Ми курили марихуану. Така гра коштувала дуже дорого, бо з неї почалася залежність. У старших класах я почав вживати заборонені галюциногенні наркотики, і вони руйнували моє життя. Негативну звичку набули також і троє моїх друзів. Один із них працював, тому ми мали гроші.

Тоді я був хлопцем із багатьма комплексами. Мені здавалося, що в житті чогось бракує, а наркотики приносили відчуття задоволення. То була своєрідна втеча від реальності, яка на мить приносила відчуття «щастя». Я почав частіше їх вживати: спочатку щомісяця, потім через кожних два тижні. Це був тривалий процес.

Залежність — це не тільки вживання різних засобів, але й щось інше: це неволя на різних площинах. Постійні думки про задоволення, про те, що зробити, аби здолати цей «голод», витрачання всіх грошей на наркотики, постійний пошук нових грошей. А це викликало появу сумнівних стосунків із різними людьми… У такому світі існує дуже багато зла. Наркоман відчуває величезну самотність, ніщо його не тішить. Здається йому, що весь світ не має сенсу, що все сіре; він швидко впадає в депресію. Коли люди радіють, то він думає, ніби вони вдають. Такий світ, з одного боку, його відштовхує, але з іншого (особливо тоді, коли чує голос сумління) — приваблює його, бо він потребує щастя і добра. Негативні звички так поневолюють, що наркоман поступово відмовляється від усього: втрачає зацікавлення, не може налагоджувати контактів із людьми. На всіх дивиться як на предмети. Думає лише про те, як можна від усіх щось узяти, якось використати. Це величезний егоїзм! Неможливо з цього вийти самотужки. Навіть якщо дуже хочеш, навіть якщо відвідуєш заняття анонімних наркоманів чи щось подібне, — без Бога немає шансу.

У тенетах негативних звичок

Я переконаний, що «похила» мого життєвого шляху почалася з моменту віддалення від Бога. У п’ятому класі я ходив на Службу Божу примусово, бо так хотіли батьки. Пізніше я збунтувався, перестав готуватися до Таїнства Миропомазання і не ходив до храму. Став заявляти, що я атеїст. Не цікавився справами Бога і Церкви. Мене взагалі ніщо не цікавило. Я думав, що це все «несучасне».

Наркотики з’явилися, коли я навчався в старших класах. Вживав їх дедалі частіше й більше. Двічі траплялося так, що я вживав наркотики щодня протягом шести місяців. Я брав такі великі дози, що міг умерти будь-коли. Дехто вмирав від однієї такої дози. А я, незважаючи на те, що кілька разів перебував у критичному стані, ще жив… Господь Бог і Мати Божа не дозволили, щоби сталося найгірше. Можливо, це через те, що я народився у день Різдва Божої Матері та відчував Її опіку над собою?

Таких ситуацій, коли Господь Бог дослівно рятував моє життя, було дуже багато. Пам’ятаю, наприклад, одного дня під час спеки запаморочилася голова і мені стало погано. Я втратив притомність на пішохідному переході й упав на дорозі. Якби товариш не допоміг, на мене б наїхала автівка… Після того, як я прийшов до тями, ми повернулися додому і взяли… дозу наркотиків. Тепер я думаю, що такий стан — це застереження Бога, щоб перестати вживати наркотики. Тоді ж я цього не розумів, бо наркоман не може цього осягнути.

Перша велика перерва настала тоді, коли закрили магазини з психотропними речовинами. Тоді я на сходах підвернув ногу і два місяці лежав у гіпсі. Я визнав, що треба покінчити з наркотиками, але мені забракло сили волі. Коли ж довідався, що ці магазини більше не працюватимуть, то знову почав вживати марихуану. Вона була дорожча, і її важче було купити.

Попри те, що я не вчився, мені пощастило перейти у наступний клас. Протягом півтора року я палив марихуану. Найдовшою паузою у вживанні наркотиків була перерва на два місяці. Однак я все ще не усвідомлював, що я вже залежний. Думав, що просто це люблю. Сам себе ошукував… Лише тепер я бачу, що зі мною діялося. Диявол маніпулював мною, робив що хотів. Де були наркотики, там був і я.

Егоїстична любов

В одинадцятому класі я познайомився з дівчиною, яка дуже змінила моє життя. Це було моє перше серйозне знайомство. Стосунки, що постали між нами, не були коханням, хоча тоді мені так здавалось. У моєму житті не було Бога, і та дівчина якимось чином посіла Його місце. Я залежав від неї емоційно. Коли ставав підлітком, то мав проблеми з цнотливістю, тому наші стосунки не були платонічними, але тоді я так не думав. Те, що ми робили, я не вважав поганим. Це здавалося нормальним. Якщо не розважаюся з друзями і не висловлююся вульгарно про дівчат, то я інший. А так насправді я не був іншим…

Стосунки, що були між нами, мали закінчитися так, як усі, збудовані на нечистоті. Там, де не буде цнотливості, не буде щастя і любові. Секс до шлюбу не є любов’ю, це лише заспокоєння егоїзму. Він має свої наслідки; я не думаю зараз про ті, у вічності, бо це інша справа, але про ті, які стосуються нас уже тут. Якщо інша людина важлива для нас, то треба зберігати цноту: як розпочнеш жити у нечистих стосунках, то дуже важко з них виплутатися. Ми несвідомо завдавали собі страшних ран. З часом відчули навіть якусь нехіть одне до одного. То були насправді дуже егоїстичні стосунки. Легко себе ошукати, стверджуючи, що когось любиш, а в гру входять лише сильні емоції. Істинна любов існує лише тоді, коли добро і щастя іншої людини ставиш вище за своє. Це важко…

Наші стосунки припинилися; для мене це був сильний удар. Розвалився весь мій світ, ніби з нього випав якийсь елемент. Я лежав тоді два тижні у ліжку. Через цю дівчину погодився залишитись на один рік повторно. Не ходив на роботу. Мав сильну депресію: такого болю, як тоді, я ніколи не відчував. І знову вживав наркотики. Але тепер це була органічна хімія.

Я був на дні

Спершу я вживав наркотики, щоб почуватися вільним від туги та комплексів. Потім вживав їх, бо вже мусив. Однак і далі переконував себе, що я це люблю… Кінець кінцем, я змушений був брати їх щодня, збільшуючи дози. За певний час організм звикає до кожного виду наркотиків. Не треба зразу вживати героїн, щоб стати наркоманом. Ця залежність може розвиватися помалу: можна навіть протягом двох, трьох чи більше років вживати марихуану та обдурювати себе, що у цьому нема нічого поганого. Відразу не треба продавати хатніх речей, але коли стаєш наркоманом, то рано чи пізно стається щось погане…

Мені було щоразу гірше. Я не завершив навчання у школі. Погані звички полонили мене. Коли хімічні засоби перестали задовольняти, я знову почав вживати психотропні. Я опинився в іншій, меншій групі наркоманів. Мій егоїзм ставав більшим. Увесь день я тинявся вулицями. Ми змішували наркотики різними способами. Я ошукував усіх і маніпулював усіма. Врешті я сягнув дна: продав усі свої речі, які можна продати, а також частину речей своїх батьків. Коли батьки щось запідозрили, я став обкрадати дальшу родину. Я так деградував, що мене не хвилювало навіть те, що я робив. Не було сил опануватися. Що було би далі? Може, я б сидів уже за ґратами. На щастя, Господь мене врятував — слава Йому за це!

Тоді ж мені здавалося, що для мене вже нема порятунку. Я повертався додому вночі, готував собі їсти, ішов до своєї кімнати і засинав раніше, ніж з’їдав. Це було страшне видовище для моїх батьків… Уранці, щойно прокинувшись, знову йшов шукати наркотики. Я вже не мав що продавати, і можливостей здобути гроші теж не було. Я не знав, де брати гроші на наркотики, але знав, що мушу їх мати. Для мене нормальним станом був стан під кайфом. Я довів себе до того, що не міг жити, розмовляти, не міг розслабитися, коли не був під впливом наркотиків.

Сила Розарію

Тепер я дуже про це жалкую. На щастя, вони мені все вибачили. Я не знаю, чи це сталося б, якби моя мама не навернулася 2012 року. Раніше батьки не були віруючими, — тобто вони, може, й вірили в Бога, але не жили по‑християнськи. Ми не ходили до храму, вдома було багато сварок, зла і розпачу. Батьки, а особливо мама, дуже переживали за мене. Скрізь шукали допомоги, їздили до різних знавців…

Одного разу мама відчула внутрішню потребу почати молитися. Це була остання можливість порятунку. Тому вона доручила свої турботи Богові — і, справді, зміни було видно. Вона перестала боятися, завжди була усміхнена. Я тоді думав, що мама втратила глузд. Не знав, чому вона така радісна. Для мене це було дивним. Пізніше я дізнався, що вона весь час молилася Розарієм. Молилась також уся моя родина. Мама попросила сес-тер-монахинь  молитися за мене. Своїм наверненням я завдячую Матері Божій, яка нас сильно любить. Вона є нашою Матір’ю і хоче нам допомагати, тому варто Їй довіритися. Вона має найбільшу силу заступатися у Господа, бо хто ж відмовить своїй матері?

Моя мама навернулася у вересні, а я в листопаді вже зцілився. Інколи я чую, як люди роками моляться про навернення когось близького. А з мене Господь Бог створив нову людину за три місяці. Це і є безмежна сила Бога: якщо ви зневолені наркотиками чи алкоголем, то потрібно просити допомоги в Бога. Це неправда, що Він зцілює лише небагатьох. Сатана хоче, щоб ми так думали, а Господь Бог хоче уздоровлювати всіх. Я переконався, що Бог робить великі чудеса, тільки потрібна віра і надія. Можна позбутися будь-якої шкідливої звички, довірившись Богові. Нічого більше не треба. Якщо ви просите Бога про те, щоб Він вам допоміг, то треба вірити, що Він справді це зробить. У боротьбі зі шкідливими звичками лише Його силою можемо перемогти. Я вважаю, що, не наблизившись до Бога, без Його допомоги не можна вилікуватися, лише залікувати і будь-якої миті знову впасти.

У листопаді була відправлена Служба Божа в наміренні мого звільнення від шкідливих звичок і про навернення. Я нічого про це не знав, але через чотири дні відчув, що я не хочу вживати наркотиків, що не мушу цього робити. Я перестав їх любити. Мене ще тягнуло до них, але вже менше. Я був знищений наркотиками. Тому протягом місяця перебував удома і переважно сидів перед комп’ютером. А коли за місяць вийшов надвір, то вже був цілковито іншою людиною. Не наркоманом! Спершу я вважав, що це моя заслуга. Думав, що я такий сильний, адже  можу відмовитися від наркотиків. За місяць моя думка змінилася. Я зрозумів, що це допомога Діви Марії, чиє могутнє заступництво випросило у Господа моє звільнення. Справді можна про Неї сказати: Зцілення хворих, Прибіжище грішників.

Я отримав нове життя

Важко мені визнати, але я вірив у кінець світу, який нібито мав настати у грудні 2012 року, і страшно боявся. Тепер я знаю, хто цей страх підсилював у мені. Але Бог, якщо захоче, то може кожну ситуацію — добру чи погану — використати для добра.

Одного дня мама показала мені Третю фатімську обітницю, і коли я прослухав її, то перелякався. Я визнаю, що боровся з собою. За три дні ми з батьками пішли на Службу Божу серед тижня. Перебуваючи у храмі, я соромився і задумувався над тим, що я там роблю: бунтувався, мав відчуття, ніби це невідповідне місце для мене. Я не можу сказати, що під час Служби Божої пережив щось надзвичайне — я просто там був та й все. Але я прийшов, і Богові цього було достатньо.

За кілька днів, не знаю точно, коли, — благодать діє так, що інколи її не зауважиш, — я раптом зрозумів: диявол існує; це він сидить у магазині з психотропними засобами і хоче моєї загибелі. Тоді ж я відкрив, що Небо існує, що існує Бог і що це Він мене врятував. Але я Його взагалі не знав. Я не знав, ким є Бог. Ще й досі не знаю і, напевно, ніхто з нас у цьому світі до кінця не знатиме; але одне я знаю точно: Бог любить кожну людину, навіть грішника. Коли погляну на хрест, то думаю, що на ньому повинен висіти я за свої гріхи, а не Ісус. Він помер за наші гріхи, бо нас любить. Він приведе нас туди, де буде лише добро і мир. Тільки ми повинні дати Йому можливість нас вести.

Я вирішив піти до сповіді. Не готувався спеціально, але щиро розповів про те, що пам’ятав, назвав найважливіші речі. Для Бога цього було достатньо. То була перша щира сповідь у моєму житті. Після того, як я приступив до Святого Причастя, — відчув, наче Господь Бог умить змив із мене весь бруд, і раптом усе стало чистим. Я отримав новий шанс. Моє сумління стало вразливим до гріха і зла. Без цієї благодаті я не зміг би почати нове життя. Я отримав життя заново. Інколи повертаються погані думки, але пристрасть до наркотиків зникла вмить, і я вірю, що ніколи не повернеться.

Інколи варто подумати, чи ми не перекладаємо відповідальності за своє життя, поганий вибір на інших, чи не ошукуємо себе самих? Я вважаю, що спочатку треба шукати провину в собі. Ми повинні жити у правді. А це можливо зробити тільки з Богом, який є Правдою. Не треба боятися власної слабкості. Господь Бог приймає нас такими, які ми є, і так само нас любить. Адже Він хоче нас зцілювати. Не треба боятися, адже ми не самі зі своєю слабкістю. Існує Хтось могутніший, хто хоче нам допомогти. Лише тоді, коли приймемо власну неміч, можемо з нею боротися.

Я весь час намагаюся змінити власне життя. Бог упорався і з  моєю звичкою палити цигарки. Зараз для мене важливі справжні цінності. Я чув колись, що як навернеться один член сім’ї, то навернеться вся сім’я. І справді, в нас так сталося. Навернулася мама, потім я, і доброю дорогою ступає тато. Треба було трохи часу, щоби він це все зрозумів, але врешті, по багатьох роках, він теж пішов до сповіді. Зараз ми стараємося творити віруючу сім’ю, хоча не завжди це вдається легко. Та Бог допомагає, і життя іде.

Відколи я відчув на собі силу благодаті, я здоровий і сподіваюся, що надалі буду здоровим. Нема вже спокус, а якщо вони з’являються, то я вірю, що Господь Бог допоможе мені. Вся міць у Нього, бо що людина може зробити власними силами? Зараз моє життя йде доброю дорогою. Я так думаю. Ця дорога не є легкою, я часто падаю, і знаю, що буду падати. Я повернувся до школи, хочу скласти іспити і продовжити навчання у виші. Нещодавно одержав черговий великий дар від Бога. На  літніх реколекціях Руху Чистих Сердець познайомився з чудовою віруючою дівчиною. Ми зустрілися ввечері, коли я записував це свідчення. Я знаю, що хочу йти шляхом чистої любові. Поволі пізнаю, чим є справжня любов і якою важливою у стосунках є приязнь, бо емоції, почуття колись таки минуть.

Яків
(Опрацювала польською мовою Александра Єнджейчак)