У нашому житті сталося чудо, яке медицина не може пояснити!
Ми у шлюбі вже сім років. За цей час пройшли з чоловіком багато обстежень, аби встановити причину нашої неплідності. Діагноз деяких фахівців у цій царині став для нас болючим ударом. Вони стверджували, що ми не можемо мати дітей. Один із докторів у галузі лікування подружньої неплідності висловив думку, що медицина неспроможна допомогти нам, і тільки Бог може щось змінити. Схиляли нас до методу штучного запліднення in vitro. Певний час, під впливом депресії, ми розглядали навіть таку можливість; але нас переконав Бог, який підказував, що цей метод не відповідає принципам нашої віри. Ми з чоловіком вирішили, що повністю довіримося Божій волі. Якщо Бог хоче, щоб у нас не було дітей, то хай так буде.
Незабаром настав квітень 2005 року, коли помер Папа Йоан Павло ІІ. Як і всі християни, ми дуже глибоко переживали його відхід. Це були дні роздумів та заглиблення у питання про земне та вічне життя. Наступного дня після смерті Папи, у неділю, було свято Божого милосердя. Я вирішила тоді молитися Дев’ятницею до Божого милосердя. Щоденно вранці, перед роботою, відмовляла цю молитву за себе, за чоловіка, жертвуючи Богові весь наш день.
І ось у нашому житті сталося чудо, яке медицина не може пояснити! Ми сподіваємося дитини (а може, навіть дітей — оскільки це лише четвертий тиждень вагітності, то лікар не може визначити, одна дитина чи дві)! Вірю, що Бог буде зі мною, а я народжу дитину (чи дітей), яка буде (будуть) жити на Його славу.
Дуже дякуємо Богові за благодать, яку Він нам дав. «Нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк 1, 37). Радіємо, що завдяки Його милосердю, після семи років подружнього життя, ми стали батьками. Найголовніше — це довіритися Богові й цілковито уповати на Його милосердя!
Агнєшка
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!