Господь Ісус прагне, щоби в парафіяльних храмах 24 години на добу, 7 днів на тиждень тривала адорація Пресвятих Дарів.
Найбільшим скарбом усього людства є Ісус Христос, реально присутній у Пресвятих Дарах. Адоруючи Його в Євхаристії, перебуваємо у Ньому. Господь Ісус запевняє: «Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо 15:5).
«Прийдіть до мене всі»
Ісус Христос є для нас єдиним джерелом життя і любові. Коли ми приймаємо Святе Причастя і перебуваємо на адорації, то черпаємо з того Джерела життя і любов. Господь Ісус прагне, щоб усі могли мати до Нього доступ і щоб люди якнайчастіше приступали до Святого Причастя, а також адорували Його в Пресвятих Дарах. Тому церкви повинні бути завжди відкриті, бо тільки тоді вірні зможуть виконувати прохання Ісуса: «Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт 11:28).
Прагнення Ісуса, щоби церкви були відкриті і щоби в них тривала адорація Пресвятих Дарів, виражається у вченні Церкви: в енцикліці Ecclesia de Eucharistia св. Івана Павла ІІ, в інструкції Redemptionis sacramentum, а також в адхортації Sacramentum caritatis Бенедикта XVI, в якій міститься прохання, щоби в кожному місті була Церква з безперервною адорацією. Також в листі Конгрегації для Духовенства, спрямованому до єпископів, повторюється прохання про адорацію Пресвятих Дарів як найефективніший спосіб благання про нові священницькі покликання і святість священників.
У Redemptionis sacramentum читаємо: «Культ, яким оточена Євхаристія поза Святою Месою, має неоціненну вартість в житті Церкви. Він тісно пов’язаний із відправленням євхаристійної Жертви». Публічна побожність, як і приватна відносно Пресвятої Євхаристії, має бути ревною поза Святою Месою, щоби вірні віддавали честь і славу Христу, реально присутньому в гостії, що є «Священником майбутніх благ і Відкупителем усього» (п.134). В енцикліці про Євхаристію св. Іван Павло ІІ написав: «Завданням настоятелів Церкви є те, щоби власним прикладом заохочувати до євхаристійного культу, до перебування на адорації перед Христом, присутнім у євхаристійному вигляді, особливо під час виставлення Пресвятих Дарів» (ЕЕ 25).
«Відкрийте двері навстіж для Христа»
Під час інавгурації понтифікату св. Іван Павло ІІ сказав: «Не бійтеся, відкрийте двері навстіж для Христа». Цей заклик був спрямований також до настоятелів, щоби двері їхніх храмів були відкриті, щоби парафіяни мали доступ до Христа, присутнього в Пресвятих Дарах.
Це факт, що в парафіях, де впроваджена безперервна адорація, значно зростає число покликань до священства і монашества, а також зменшується кількість різних переступів. Так відбувається тому, що, як говорив ірландський пропагандист безперервної адорації К. Мейгі, «диявол втікає з кожного місця, де є безперервна адорація Христа в Пресвятих Дарах. Ісус у Гостії є Господом, який виганяє демонів і діє з силою, а також із нескінченно більшою ефективністю, ніж усі сили безпеки на землі».
Євхаристійна місія о. Юста Ло Феудо
Аргентинський священник Юсто Антоніо Ло Феудо зі згромадження Місіонерів Пресвятих Дарів протягом багатьох років проголошує реколекції і готує католицькі парафії до впровадження безперервної адорації Пресвятих Дарів. Завдяки його жертовному служінню в 80-ти парафіях Іспанії, Італії і Австрії триває цілодобова адорація Пресвятих Дарів. Дякуючи їй, Господь Ісус змінює людей і чинить дивовижні навернення та зцілення.
Отець Ло Феудо спочатку проголошує в парафії реколекції, а тоді спільно з отцем настоятелем ходить від дверей до дверей, відвідуючи парафіян. Місіонер заохочує домашніх мешканців, щоби ті зобов’язалися до однієї години адорації на тиждень. Коли йому вдається набрати бажаючих на всі 168 годин тижня і навчити команду відповідальних парафіян координувати й опікуватися цією справою, тоді залишається лише впроваджувати безперервну адорацію в парафії.
Запрошуючи до такого зобов’язання протягом однієї години на тиждень, о. Ло Феудо говорить: «Тиждень має 168 годин. Не знайдеш годинки для Господа Бога?».
Отець Ло Феудо розповідав, що одна пані, котра зобов’язалася до годинної адорації, одного разу мусила поїхати на декілька тижнів. Тому попросила свого швагра, щоби він її замінив. Чоловік погодився, бо хотів допомогти своїй родичці, хоча взагалі не ходив до Церкви і не молився. На запитання, що має там робити, почув у відповідь, що має просто бути перед Пресвятими Дарами.
Коли після декількох тижнів ця пані повернулася, швагро сказав їй, що такого спокою, який отримав під час адорації, ніколи в житті не досвідчував. Цей чоловік навернувся і почав щоденно адорувати Господа Ісуса і приймати участь у Святій Месі.
Плоди безперервної адорації
Архієпископ Севільський, який вже є пенсіонером, розповідав о. Ло Феудо, що одного разу невіруючий лікар запитав його, чому люди приходять до каплиці безперервної адорації не тільки вдень, але й уночі, і перебувають там у тиші. Коли він сам із цікавості пішов до церкви і деякий час перебував у каплиці безперервної адорації, досвідчив і повірив в реальну присутність Бога, Єдиного у Святій Трійці.
Цей день був переломним у житті чоловіка. Він навернувся, приступив до таїнства покаяння і відтоді щоденно встає раніше, щоби брати участь у Святій Месі і перебувати в тиші у присутності Христа в каплиці безперервної адорації.
Церкви, в яких є безперервна адорація Пресвятих Дарів, це місця, де Господь Ісус чинить великі чудеса. Отець Ло Феудо розповідає про випадки потенційного самогубства, коли люди відмовлялися від скоєння цього вчинку лише тому, що опівночі випадково ввійшли до храму, де тривала безперервна адорація.
Так було, між іншим, у церкві в місті Прато в Італії. Біля четвертої години ранку, під час адорації, отець настоятель почув, що якась відчайдушна жінка ввійшла до каплиці безперервної адорації і стала на коліна перед Пресвятими Дарами. Виявилося, що вона йшла в напрямку моста, щоб покінчити з життям. Переплутала дороги і побачила світло у храмі, ввійшла всередину і стала на коліна перед Пресвятою Євхаристією. Тоді вона досвідчила про неймовірну любов Христа. Пішла до сповіді, цілком впорядкувала своє життя, зламала грішні зв’язки і на першому місці поставила особистий контакт з Христом в щоденній молитві та Євхаристії.
Наступна історія ― про одне подружжя, яке збиралося розлучитись через довготривалий конфлікт. Доброзичлива особа порадила їм піти до сповіді, щоденно приймати святе Причастя і спільно протягом години адорувати Ісуса в Пресвятих Дарах. Після декількох тижнів сталося чудо: подружжя забрало документи, які раніше подало на розлучення, примирилися між собою і тепер знову разом. Ісус, присутній в Євхаристії, так перемінив їхні серця, що вони знову сповнилися чистою, безкорисливою любов’ю.
Отець Ло Феудо згадує, що в одній дуже з небезпечних дільниць Мексики була відкрита каплиця вічної адорації. Один чоловік, який вже 40 років не був на сповіді, погодився відпроваджувати на адорацію своїх знайомих. Залишався з ними в каплиці і після години разом поверталися додому. Після двох тижнів, на здивування усім, сам пішов до сповіді та примирився з Богом.
Євхаристія це живий, воскреслий Ісус. Будучи в Його присутності, людина досвідчує велич Божої любові, у світлі якої бачить усю правду про себе і всі свої гріхи.
Як адорувати?
Під час адорації Пресвятих Дарів не потрібно нічого робити, тільки в тиші перебувати у присутності Христа. Радіти присутності Господа і відкривати перед Ним своє серце, щоби Він міг його лікувати і змінювати своєю любов’ю. Перебуваючи на адорації, ми маємо дозволити Ісусові любити нас і пригортати до свого Серця. І це найважливіше!
Ми не повинні шукати чи бажати якихось надзвичайних відчуттів і піднесень, натомість із простотою і вдячністю дитини приймати все, що дає Ісус. Дякувати Йому не тільки за дар миру і внутрішньої радості, але також за духовну темряву і страждання через брак відчуття Його присутності. Адже це сам Ісус, якщо вважає за потрібне, вводить людину в темну ніч духу, щоб очистити її від егоїстичного пошуку себе і навчити чистій любові.
Господь Ісус присутній в Євхаристії незалежно від того, чи ми відчуваємо Його присутність, чи ні. Тож перебуваючи перед Пресвятими Дарами, дозвольте Христу оточити вас Його любов’ю, щоби Він міг змінити ваше серце. Ісус робитиме це незалежно від нашого почуттєвого стану. Про нашу відкритість любові Ісуса під час адорації говорить не відчуття, а вольове рішення віддатися Йому повністю. Не можна перебувати перед Пресвятими Дарами і не залишитися просякнутим променями Божої любові, так само як не можна бути на сонці і не засмагнути.
Приймати і передавати життя
Перебуваючи на адорації, ми отримуємо духовну користь не тільки для себе, але також і для тих, за кого ми молимося. Засновниця Інституту Винагороджуючої Адорації, французька художниця Теоделінде Дубуше (чернече ім’я Марія Тереза), під час адорації почула слова Господа Ісуса: «Прагну мати постійно перед собою такі душі, котрі будуть приймати моє Життя. Я покладу золотий канал на їхнє серце, такий самий, як і на твоєму серці. Із його допомогою ці душі будуть передавати моє Життя іншим душам у світі».
У одному зі своїх містичних видінь Марія Тереза побачила Пресвяту гостію, з якої життєдайна Божа любов постійно випромінювалась на людей, сягаючи кожного члена Церкви ― Містичного Тіла Христа. Таким чином Господь Ісус показав черниці нескінченну силу заступницької молитви. Марія Тереза говорила: «Не забувайте, що в гостії знаходиться живий Ісус, який перебуває в постійній адорації свого Предвічного Отця. Тільки в єдності з Ісусом ми можемо по-справжньому адорувати Бога Отця в дусі і правді. Адорація робить нас активними співробітниками Бога, адже об’єднує нас із Христом в Його безперервній адорації Отця, а також у справі відкуплення людства».
Відшкодувати за гріхи
Слід пам’ятати, що під час адорації ми маємо також відшкодовувати за гріхи світу, за всі осквернення Пресвятих Дарів, святотатське приймання святого Причастя в стані смертельного гріха, а також за усякі відступництва.
За два роки перед об’явленнями Матері Божої в Фатімі ангел наказав дітям, щоби перед Пресвятими Дарами вони відшкодовували за гріхи світу, і навчив їх такої молитви: «О Боже мій, вірую в Тебе, прославляю Тебе, довіряю Тобі і люблю Тебе. Прошу пробачення для тих, які в Тебе не вірять, не прославляють Тебе, не довіряють Тобі і не кохають Тебе. Пресвята Трійце, Отче, Сину і Святий Духу. Віддаю Тобі честь в найглибшій покорі і жертвую Тобі Найдорожче Тіло і Кров, Душу і Божество Ісуса Христа, присутнього в усіх дарохранильницях світу, як відшкодування за зневаги, святотатства і байдужість, якими Тебе було зневажено. Через нескінченні заслуги Його Найсвятішого Серця і через Непорочне Серце Марії прошу Тебе про благодать навернення бідних грішників».
У цій молитві, як і в Коронці до Божого Милосердя, ми складаємо жертву разом з Ісусом, який в Євхаристії уособлює власне страждання, смерть і воскресіння.
Приймаючи чистим серцем Ісуса в святому Причасті і чуваючи в Його присутності на адорації, здобуваємо найбільший скарб: внутрішньо єднаємося з Христом. Святий Іван Павло ІІ навчав: «Ми отримуємо Того, хто був принесений в жертву за нас, ми отримуємо Його Тіло, яке було принесене в жертву за нас на Хресті, а також Його Кров, яку пролив за багатьох […] на відпущення гріхів (Мт 26:28) […]. Ісус сам нас переконує, що це поєднання, яке Він прирівнює до сопричастя, що існує в Трійці, насправді здійснюється» (ЕЕ 16).
Контакт до о. Юста Ло Феудо,
який допомагає в організації
цілодобової адорації в парафії:
justolofeudo@yahoo.es
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!