У 2001 і 2008 роках у парафії ПДМ Цариці Апостолів в Елку (Польща), де протягом 20-ти років проводиться вічна адорація, відбулося два вражаючих чуда фізичного зцілення, які були здійснені за заступництвом св. Станіслава Папчинського. Хто цей унікальний, нещодавно проголошений святий?
Святий Станіслав Папчинський усе ще перебуває в тіні інших великих польських святих. За життя він не зробив жодних видовищних вчинків, а також не помер мучеником за віру. Його основна справа була плодом тихого, сповненого молитви і жертовності, аскетичного і смиренного життя. Цією справою стало створення Конгрегації Отців Маріанів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії ― першого чоловічого ордену, заснованого в Польщі. Ця справа народилася в стражданнях. До того, як вона повстала, отець Станіслав мусив пережити період переслідувань, несправедливих звинувачень, домагань і навіть ув’язнення. Він приймав усі ці досвідчення в дусі смирення і умертвіння. У житті, наповненому молитвою та працею, любов’ю до Бога та ближнього, він проявляв героїчні чесноти, гідні найвищої похвали. Це було можливо лише завдяки глибокому духовному життю та поєднанню під час молитви з живим і правдивим Ісусом.
Врятований, щоби рятувати
Отець Папчинський народився 18 травня 1631 року в селі Подегродзє поблизу Старого Сончу у багатодітній селянській родині. При хрещенні отримав ім’я Івана Хрестителя. Його батько займався землеробством і ковальством. Протягом багатьох років він сумлінно і самовіддано виконував покладені на нього функції сільського голови та розпорядника парафіяльного майна. Його мати належала до ІІІ Ордену св. Франциска і розарієвого братства. Мала побожність до Богородиці та святої Анни. Вона була відома своєю великою терпеливістю і жертовною любов’ю. Виховання в цьому дусі мало величезний вплив на характер майбутнього святого та його особливу побожність до Марії.
Ще до народження Іван був пожертвуваний Богові. Це сталося тоді, коли його мати під час шторму перепливала човном через річку Дунаєць. Хвилі вдарили з такою силою, що жінка впала у воду і мало не потонула. У відданій молитві вона пожертвувала себе та свою ненароджену дитину Ісусу та Марії. Чудом вижили. Невдовзі жінка народила. Ця подія ознаменувала все життя та діяльність св. Станіслава, місією якого було і є рятувати душі від вічного прокляття та виконувати дивовижні фізичні зцілення.
Життя отця Станіслава було сповнене знаків Божого провидіння. Коли той був малим, мав труднощі з навчанням, тому звернувся про допомогу до Марії, яка його не розчарувала. Він став зразковим учнем, а з часом ― одним із найбільших умів своєї епохи. Під час перебування у Львові захворів на лихоманку і його тіло вкрилося виразками. Викинутий із помешкання, бездомний і хворий, він попросив Бога про порятунок. Тоді йому трапився незнайомець, що піклувався про нього, мов ангел. Незабаром отець Папчинський видужав. Після того іще двічі смертельно хворів і був дивом врятований.
Своє життя отець Папчинський присвятив Господу Богу спочатку як піар (тоді він взяв чернече ім’я Станіслав від Ісуса і Марії), а потім як засновник Конгрегації Отців Маріанів, яким доручив поширення культу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, молитву за померлих та допомогу парафіянам. Його апостольську працю супроводжувала особлива сила Божа. У Любочі він випросив зцілення для хлопця, який потрапив під колеса возу. Після молитви та заохочення отця Станіслава, щоби той встав і допомагав у служінні Святої Меси, помираючий зіскочив з ліжка і пішов до каплиці зцілений. Іншим разом багата жінка принесла свою мертву донечку до отця Станіслава. Отець Папчинський наказав покласти дитину на стіл посеред церкви і почав служити Святу Месу. Під час Піднесення Дарів дівчинка ожила! Люди, дивлячись на святе життя отця Станіслава, були впевнені, що він може випросити для них допомогу в Бога. Так і було. Він охоче молився за інших і віддавав те, що отримав сам: порятунок.
Тернистий шлях
Життя отця Папчинського було відзначене стражданнями. Будучи вірним духу засновника піарського ордену, він ревно захищав його первісну регулу і закон про обрання настоятелів в провінції, рішуче і непохитно виступав проти тенденцій до послаблення регули. Через це співбрати почали звинувачувати отця Станіслава в розбраті і заколоті. Генерал ордену викликав його до Риму, а після повернення на батьківщину його викрали та на кілька місяців ув’язнили в карцері. Сам отець Папчинський називав цей період «довготривалим мучеництвом». Він шукав сили і підтримки в Ісусовому хресті: із цього досвіду народилася книга Christus patiens ― роздуми про Страсті Господні, засновані на фрагментах з Євангелія. Керуючись справжньою любов’ю і бажанням відновити мир у розділеній провінції, отець Станіслав у 1669 році попросив дозволу залишити піарський орден. У 1670 році такий дозвіл він отримав і відразу ж заснував нове чернече згромадження з початковою назвою «Товариство Отців Маріанів Непорочного Зачаття».
Отець Папчинський провадив дуже глибоке духовне життя, молитвою і жертвою намагався випросити те, чого раніше безуспішно прагнув через письмову діяльність. Постановив, що всі негаразди і страждання, «і навіть саму смерть, якщо це станеться», пожертвує Богу за свої гріхи і «тільки з любові до Нього», а також «для відвернення лиха від Батьківщини». Він невтомно пропагував культ Непорочного Зачаття Марії, в тому числі очолюючи марійні братства. Виявився талановитим теологом, педагогом, проповідником, відданим священиком і видатним вчителем духовного життя. Він також відомий як сповідник майбутнього папи Інокентія XII і радник короля Яна III Собеського.
Отець Станіслав був ревним патріотом. Писав, що в Польщі, як і в Європі, яка тоді й сьогодні не шукає шляхів до єдності, лише Бог може бути фундаментом порядку і примирення націй. Без Бога не існує справжньої соціальної справедливості чи тривалого миру.
Отець Папчинський помер у стані святості 17 вересня 1701 року на Горі Кальварії як генеральний настоятель отців маріанів. Тривалий час після смерті його тіло залишалося нетлінним. У XVIII столітті за його заступництвом відбулися численні зцілення, які спонукали отців маріанів просити про приєднання отця Станіслава до лику святих.
«Маємо все завдяки Марії»
Засновник згромадження, яке особливо поклоняється Непорочному Зачаттю Пресвятої Діви Марії, був пожертвуваний Їй ще в лоні матері. Божа Мати неодноразово рятувала йому життя. Саме тому девізом отця Станіслава були слова: «Маємо все завдяки Марії і в Ній, після Бога, живемо, рухаємося і існуємо». Засновуючи нове згромадження, отець Папчинський склав таку обітницю: «Я, Станіслав від Ісуса Марії Папчинський, […] жертвую і посвячую Богу […] і Богородиці завжди Діві Марії, без гріха зачатій, моє серце, мою душу, розум, пам’ять, волю […] і моє тіло, не залишаючи абсолютно нічого собі, так, щоб відтепер бути цілковито рабом того ж Усемогутнього Бога і Пресвятої Діви Марії».
Любов до Ісуса, присутнього в Євхаристії
Особливе місце в духовному житті отця Папчинського відіграв культ Ісуса, присутнього в Євхаристії. Ось як він писав про суть Святого Причастя і адорацію: ««Щасливі ті, які, не бачивши, увірували» [Йо 20:29]. Син Божий мав на увазі тебе, бо ти не бачив Його своїми очима у той час, коли Він перебував між людьми, і все ж сьогодні ти повірив в Нього, в те, що Він насправді присутній на вівтарі, прихований під виглядом хліба, ти адорував і прийняв Його в гостину до свого серця. Слав Господа за це просвітлення і приймай Його якнайурочистіше. Відтепер чини так, щоб тобі не довелося почути таке: «Щасливі ті, котрі мене не споживали і сьогодні не отримали від мене жодної благодаті, але все ж люблять мене більше за тебе і намагаються догодити мені; більше, ніж ти, страждають і роблять для мене та прагнуть більше, ніж ти, своєї досконалості». […] Приступай до Святого Причастя з найбільшою смиренністю, чистотою, побожністю, любов’ю та прагненням. Тоді воно стане твоєю втіхою і вічним порятунком.
[…] О, яка ж це їжа! Яка ж пожива! Яка ж благодатна страва, яка одночасно внутрішньо очищає та зміцнює нашу душу! Віддаляє хворобу та вливає нову силу! Є ліками та їжею! […] Як і фізична їжа живить тіло, і якщо воно позбавлене цієї їжі, то виснажується, так само і Тіло Ісуса Христа годує наші душі, і якщо забракне цієї їжі, то душа втрачає свідомість, слабшає і виснажується. […] Це справжня їжа для душі! Господь підживлює її, підтримує і береже від смерті!» (Духовні вказівки).
Захисник життя
Отець Станіслав Папчинський є заступником життя від зачаття і до природної смерті. Він також є покровителем сімей, які прагнуть потомства, і ревним захисником ненароджених дітей. Завдяки його заступництву сьогодні відбуваються чудеса фізичного зцілення. Особливо вражаючі чудеса відбулися у 2001–2008 роках у парафії ПДМ Цариці Апостолів в Елку. Це одна з кількох десятків парафій у Польщі, яка проводить цілодобову, вічну адорацію. У той же час, варто зазначити, що територіально це одна з найменших парафій у Польщі. Дуже багато чудес і благодатей, які досвідчили парафіяни, є плодами вічної адорації. Господь Ісус особливим чином виділив цю крихітну парафію.
Перше з чудес сталося в 2001 році. Це стосувалося несподіваного оживлення дитини в першому триместрі вагітності після т.зв. внутрішнього викидня. Рік тому жінка вже втратила дитину через викидень, а тепер знову завагітніла. 22 березня 2001 року внаслідок ускладнень та ризику втрати дитини її поклали до лікарні в Елку. Три ультразвукові обстеження, зокрема останнє, проведене 30 березня, показали нормальний стан плоду ― його фолікул мав розміри 32 мм, серце дитини билося. Через якийсь час після виписки з лікарні жінка повернулася до відділення: ультразвукове дослідження показало поганий результат. Фолікул плоду зменшився до 28 мм, а серцебиття дитини зупинилося. Зменшення фолікула плоду відносно його попередніх розмірів могло означати лише одне: дитина померла. Було встановлено діагноз: внутрішній викидень. Лікарі порадили пацієнтці перестати вживати ліки, що підтримують вагітність, та підготуватися до викидня. Контрольні ультразвукові дослідження підтвердили загибель плоду. Було заплановано операцію з видалення мертвого плоду. 28 березня родина та друзі вагітної жінки розпочали новенну за заступництвом отця Станіслава Папчинського в інтенції порятунку дитини. Контрольне ультразвукове дослідження (проведене восьмого дня новенни, тобто 4 квітня) показало, що плід має 42 мм, серцевий ритм відновився! Повторне обстеження іншим апаратом підтвердило результат. Дитина ожила! І 17 жовтня на світ народився здоровий хлопчик. Пізніше жінка народила другу дитину, також без жодних ускладнень. Це означало подвійне чудо: оживлення плоду і зцілення матки. Це чудо, яке Бог вчинив через заступництво отця Папчинського, було визнане Конгрегацією до справ Святих і послужило основою для його беатифікаційного процесу.
Друге чудо сталося у 2008 році.
Ніщо не передвіщало біди. Перед дівчиною відкривалася перспектива щасливого майбутнього разом із коханим чоловіком. Драма відбулася за два місяці до весілля. 20-річна жінка, за словами лікарів, захворіла на невинну застуду, яка набирала сили. До лікарні наречений приніс її на руках. Жінку прийняли до легеневого відділення у важкому стані, а незабаром перевели до реанімації, де вона перебувала 35 днів. У неї діагностували пневмонію і пневмококову інфекцію.
Дуже запущена стадія гострої дихальної недостатності, яка переходила на поліорганну недостатність та септичний шок, змусила лікарів підключити помираючу жінку до апарату штучного дихання. Було прийняте рішення про введення її у фармакологічну кому. Однак через 20 днів стан пацієнтки швидко погіршився. Дівчина була на межі життя і смерті…
Лікар повідомив матір хворої про важкий, безповоротний та безнадійний стан. Вона вирішила попрощатися з дочкою, яка могла померти будь-якої миті. В умовах трагедії сім’я і вся парафіяльна громада розпочали палко молитися. Рік тому вони разом переживали беатифікацію отця Папчинського, його заступництво було їм надзвичайно близьким. У Велику середу вони розпочали новенну за заступництвом цього ж блаженного. В останній день новенни стан хворої несподівано покращився. Жінка самостійно вийшла з коми, лікарі відключили її від апарату штучного дихання, дихальна і кровоносна недостатність повністю зникли. Рентгенографія грудної клітки пацієнтки не виявила жодних запальних симптомів, які зазвичай спостерігаються після пневмонії та гострого респіраторного синдрому.
Рентгенівське зображення показало легені такі ж чисті, як у новонародженої дитини, без жодних ознак кальцифікації чи фіброзу, хоча пацієнтка була завзятим курцем! Тільки після виходу з лікарні жінка кинула палити. Одужання було повним, тривалим і без слідів захворювання. Інших серйозних побічних ефектів теж не було.
Зцілення жінки, що перебувала на смертному ложі, сталося під час відправлення новенни за заступництвом отця Папчинського. Лікування проводилося відповідно до медичних процедур, і все ж, на думку фахівців, одужання було неможливим. Медичний Консиліум у Римі визнав, що цей факт не може мати наукового пояснення, тому це чудо, яке вчинив Бог за посередництвом отця Папчинського, було підтверджене Конгрегацією у справах канонізації Святих і послужило підставою для проведення канонізаційного процесу, який закінчився приєднанням отця Папчинського до лику святих католицької Церкви 5 червня 2016 року.
Обидва чуда вказують на велику цінність таїнства подружжя, сім’ї і батьківства.
«Знаменитий чудесами»
На думку багатьох, св. Станіслав Папчинський протягом свого життя вважався особливим заступником людей перед Богом. Дивлячись на його святе життя, просякнуте молитвою, покаянням і пошуком Божої волі, його сучасники були впевнені, що знайдуть у ньому надійного посередника між ними та Богом. Вони часто просили його про молитву ― особливо в інтенціях важкохворих людей ― і отримували допомогу. Під час Святих Мес, які відправляв о. Станіслав, воскресали навіть померлі діти. Багато разів його сучасники засвідчували, що під час молитви блаженний левітував, тобто піднімався над землею. Він також був наділений даром пророцтва. Безліч благодатей, отриманих тими, хто відмовляв новенну за заступництвом отця Станіслава Папчинського, принесли йому титул «знаменитого чудесами».
Численні свідчення вірних говорять про те, що отець Станіслав є надійним покровителем сімей, які змагаються з різними труднощами та конфліктами; тих, що не мають дітей; жінок, яким загрожує викидень; залежних осіб; учнів і студентів, а особливо тих, хто має труднощі з навчанням. Отець Папчинський має надзвичайну харизму у підтримці подружжя, що прагне мати дитину, але не може завагітніти. На його заступництво можуть розраховувати також душі з чистилища. Особливою благодаттю святий Станіслав Папчинський огортав помираючих і померлих. Цю харизму називав безкорисливою любов’ю і найвищим актом милосердя.
Джерело:
Святий Станіслав від Ісуса і Марії Папчинський,
Духовні вказівки, підбір та опрацювання Януша Кумала MIC,
Ліхень Стари, 2016.
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!