Повна й безмежна довіра — найпростіший і найрезультативніший спосіб відчути милосердну любов Ісуса Христа, який через страждання, смерть і воскресіння визволив нас з неволі гріха. Якщо я триматимусь на віддалі від Ісуса, то нічого в моєму житті не зміниться. Ісус не зможе мені допомогти без моєї згоди на це. Тому я прагну цілком довіритись Йому і визнати Його єдиним Господом свого життя.
Iсус Христос хоче нам допомогти довіритися й цілковито віддатися Йому. Для цього Він через святу Фаустину передав нам свій заклик та образ Божого милосердя. Це відомий і шанований у світі образ воскреслого Христа. Цей образ створено на прохання, яке передав сам Ісус сестрі Фаустині під час об’явлення 1931 року Ісус Христос сказав їй тоді: «Намалюй образ згідно з тим, що бачиш, із надписом: Ісусе, уповаю на Тебе. Обіцяю, що душа, яка буде вшановувати цей образ, не загине. Обіцяю також уже тут, на землі, перемогу над ворогами, а особливо в годину смерті. Я сам захищатиму її як свою славу» (Щоденник, 47‑48).
Через святу Фаустину воскреслий Господь нагадує нам, що Він є «любов’ю і самим милосердям» (Щоденник, 1024). Ісус Христос каже: «Нехай жодна душа не боїться наблизитись до Мене, хоч би гріхи її були як багрянець» (Щоденник, 699); «Більшим є Моє милосердя, ніж злиденність твоя і всього світу… Це для тебе Я погодився пробити списом своє Найсвятіше Серце і відкрив тобі джерело милосердя; прийди і зачерпни благодаті з цього джерела посудом довіри. Я ніколи не відкину смиренного серця» (Щоденник, 1485); «Я відкрив своє Серце як живе джерело милосердя; нехай із нього всі душі зачерпнуть життя, хай наблизяться до цього моря милосердя з великою довірою» (Щоденник, 1520); «Благодаті з Мого милосердя можна зачерпнути одним посудом, яким є довіра. Що сильніше душа довіриться, то більше отримає» (Щоденник, 1578).
«Повірити в розіп’ятого Сина, — писав святий Йоан Павло ІІ, — це значить “побачити Отця” (пор. Йн 14, 9); це значить повірити, що у світі існує любов і що вона сильніша за будь-яке зло, в якому триває людина, людство, світ. Повірити в таку любов — це значить повірити в милосердя. Бо милосердя є невід’ємним виміром любові, є ніби іншим її ім’ям, а також відповідним способом її прояву та реалізації супроти реального зла, яке існує у світі, яке зачіпає і кривдить людину, яке рветься у її серце і може його “знищити в пеклі” (Мт 10, 28)» (Dives in misericordia, 7).
Любов, об’явлена в смерті й воскресінні Христа, виражається у безконечному милосерді до кожної людини, в якій живе зло. Визволення зі страшної неволі гріхів та осягнення повного щастя можливе тільки шляхом посвяти себе Ісусові з цілковитою, дитинною довірою. Така суть послання Божого милосердя. Ця правда має бути по‑особливому переосмислена в першу неділю після Великодня, тобто у свято Божого милосердя, яке проголосив Ісус Христос: «Прагну, щоб урочисто святкували його першої неділі після Великодня. (…) Прагну, щоб свято милосердя було пристановищем і охороною для всіх душ, а особливо для бідних грішників. (…) Цього дня (…) розливаю все море благодатей на душі, які припадуть до джерела Мого милосердя» (Щоденник, 699); «Хто цього дня прийде до Джерела Життя (до Святого Причастя, а раніше — до сповіді), той матиме повне відпущення провин і кар» (Щоденник, 300); «Душі гинуть, попри Мої гіркі страждання. Я даю їм останню дошку рятунку: це свято Мого милосердя. Якщо не прославлятимуть Мого милосердя, то загинуть навіки. Секретарко Мого милосердя, пиши, розказуй душам про Моє велике милосердя, бо близько вже страшний день, день Моєї справедливості» (Щоденник, 965), — казав Ісус Христос до святої Фаустини.
Найбільшим скарбом, який можемо отримати на землі, є дар прощення всіх гріхів у таїнстві Сповіді та прийняття воскреслого Христа у Святому Причасті. Ісус Христос дуже страждає через відсутність довіри до Його безконечного милосердя, також через байдужість, сухість серця, з яким Його приймають: «Знай (…), коли Я приходжу у Святому Причасті до людського серця, то маю руки, повні всіляких благодатей, і прагну віддати їх душі; але душі навіть не звертають уваги на Мене, залишають Мене самого, а займаються чимсь іншим. О, як сумно Мені, що душі не пізнали Любові!» (Щоденник, 1385); «Як це болить Мені, що душі так мало єднаються зі Мною у Святому Причасті. Я чекаю на душі, а вони до Мене байдужі. Я люблю їх так віддано і щиро, а вони не довіряють Мені. Я хочу обсипати їх благодатями — вони не хочуть їх прийняти. Ставляться до Мене, як до чогось неживого, а Я маю серце, повне любові й милосердя. Якби ти хоч трохи відчула Мій біль: уяви собі найтурботливішу матір, яка дуже любить своїх дітей, а вони байдужі до її любові; зрозумій її біль — ніхто її не потішить. Це часткове порівняння з моєю Любов’ю» (Щоденник, 1447).
Ісус Христос запрошує кожного з нас, незважаючи на значну вагу наших гріхів, із дитинною довірою зануритися в океані Його милосердя через щиру сповідь, приймаючи Його до свого серця у Святому Причасті, віддаючи Йому свою волю та нове життя. Треба радикально порвати з усіма гріхами, з нагодами які провадять до грішних ситуацій, позбутися злих звичок. Обов’язковою є самодисципліна й таке впорядкування своїх щоденних занять, щоб на першому місці була молитва, сумлінна і чесна праця та відпочинок.
Нехай нашою вдячністю за дар Божого милосердя та канонізацію Йоана Павла ІІ буде:
- Щоденна витривала молитва і Дев’ятниця до Божого милосердя.
- Цілковита довіра до Ісуса, щирий жаль за свої гріхи, відсутність прив’язаності до гріха та нагоди до нього, сповідь і Святе Причастя.
- Вияв милосердя до ближніх у молитві, словах і вчинках.
Через святу Фаустину Ісус Христос просить кожного з нас: «Поглянь у Моє милосердне Серце, і хай відіб’ється Його змилування у твоєму серці та вчинках, щоб ти, оскільки проголошуєш Моє милосердя світові, сама ним палала» (Щоденник, 1688).
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!