Останнім часом усе частіше молоді люди, знайомлячись, додають, до якого знаку зодіаку вони належать. Деякі при цьому переконані, що такі відомості допомагають знайти друзів, партнерів, підказують, кого необхідно уникати.
У кожній газеті можна прочитати, що очікує на цьому тижні Козерогів, Водоліїв, Скорпіонів та всіх інших. Майже кожен це читає, хоча більшість людей не ймуть віри цим передбаченням. Чому? Бо розмиті, нечітко сформульовані речення дозволяють кажному прочитати те, що він бажав би, аби відбулося. А якби який-небудь Овен прочитав свій гороскоп у різних газетах, то більшість передбачень значно відрізнялися б між собою.
Але не в цьому полягає зло астрології. Врешті-решт, не можна нікому заборонити читати солодку оману і мріяти про якісь далекі дороги та цікаві зустрічі. Але захоплення гороскопами може стати пасткою для віруючих.
Справа в тому, що астрологія – це релігія, а придумали її ще давні мешканці Вавилона. На їхню думку, світом керували різноманітні язичницькі божества, тому кожна людина мала потурбуватися про свого «особистого» божка. Щоб полегшити собі вибір такого «опікуна», вавилоняни поділили рік на дванадцять періодів, кожен з яких приписали окремому язичницькому богові. Тепер усе стало на свої місця: як тільки людина народжувалася, відразу було зрозуміло, який божок буде визначати його характер, долю, здібності і т. ін. І, що б ми не говорили про цю «науку», якими б розумними та складними комп’ютерними програмами вона не користувалася сьогодні, її сутність залишаєтьсмя тією самою: кожен, хто вважає себе Скорпіоном, Рибою і т. ін., цим визнає, що не він сам, і навіть не Бог має право втручатися в його справи, а язичницький божок, під покровительством якого він народився.
Тільки одного астрологія не може забезпечити. Вона не спроможна передбачити, що чекає людину після смерті. Не може цього зробити, бо жоден найрозумніший вчений астролог не зміг повернутися з-за завіси смерті. Жоден придуманий вирізаний з дерева або каменю ідол не відкрив уст і не розповів, як буде виглядати доля померлого.
Тільки Богу не байдуже, якою буде доля людини як на землі, так і після смерті. Тому Він послав Свого Сина, який заради людей перетерпів найганебнішу смерть на хресті і воскрес із мертвих. Його слова про вічний суд – це не підсолоджені байки, не залякування, це – пересторога. До неї необхідно ставитись серйозно, адже “не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, бо він настановив день, коли буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих” (Діян. 17,30-31).
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!