У давнину астрологія, алхімія й магія були тісно пов’язані між собою. У давньому світі маг, жрець, волхв звичайно поєднував у своїй особі обов’язки астролога, чаклуна і оповідача снів.
Магія та всі окультивні науки мають коріння в далекому минулому. Ось що про це говорить Біблія: «Коли люди (тут маються на увазі нащадки Каїна) стали множитися на землі, тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за жінок» (Бут 6, 2). Згідно з одним тлумаченням цього місця, з яким погоджувалися багато батьків та вчителів Церкви (наприклад, Іустин Філософ, Іриней, Афінагор, Тертуліан, Амвросій та ін.), а також згідно з апокрифічною Книгою Еноха, «сини Божі» – це духовні істоти, які увійшли до злочинного союзу з жінками землі та навчили їх чарам та заклинанням. Від цього «явилось велике нечестя».
Людина намагається проникнути в тайну світу незалежно від волі Творця, стати богом без Бога. Одержавши заборонене знання, принесене павшими янголами, вона потрапляє під ще більший демонічний вплив та ще далі відвіддаляється від Творця.
Людям тайни Божі відкриваються в міру їх духовного просвітлення або, інакше кажучи, у міру стягання Духу Святого, цим Духом і пізнають вони тайни Божі, одержують сили і дарування, які використовують лише на добрі справи згідно волі Божої.
Людина від спілкування з нечистими духами та використання їх «дарів» – магії, чаклунства, астрології та іншого остаточно відійшла від Бога, й опинилася не в стані реалізувати себе в доброті, любові та істині, сходячи по сходинах духовного розвитку до богоуподібнення. Магія, астрологія та інші «дари» демонів не тільки не привели до процвітання людства, до встановлення щастя на землі, а, навпаки, примножили злобу, нечестя, розпусту, що привело до загибелі практично всього давнього світу.
Усім відома доля Вавілонського царства, яке зазнало страшної катастрофи та загибелі. Таке ж сталося з Ассирійським та Персидським царством. Чи випадковість це? Чи вимушена закономірність?
У законах Мойсея читаємо про заборону займатися всякими видами чаклування під страхом смерті: «не будете ворожити, ані чаклувати. (…) Не вдавайтесь до заклиначів мертвих та до знахарів по пораду не ходіть, щоб не осквернитись перед ними; я – Господь, Бог ваш. Хто звернеться до заклиначів мерців та знахарів, щоб слідом за ними блудувати, я звернуся проти нього й викоріню з-поміж його люду»
(Лев 19, 26. 31; 20, 6).
Пророк Ісая, передрікаючи загибель Вавилону за його нечестя і згубне заняття магією й астрологією, від імені Господа говорить: «Залишайся з ворожбитствами твоїми та численними твоїми чарами, що змалку тебе так захоплювали. Може й матимеш якусь користь, може й налякаєш? Сила дорадників твоїх тебе втомила. Нехай же виступлять і тебе врятують ті, які розмірюють небо, які спостерігають зорі, та й ті, які кожного нового місяця віщують, що з тобою буде. Глянь! Вони мов солома. Вогонь спалить їх» (Іс 47, 12-14а).
У Новому Завіті ми бачимо таке ж непримиренне ставлення до всіх видів чародійства. У Священному писанні, зафіксованому в церковних законах, астрологія також засуджується як найтяжчий гріх.
За законами, даними Богом, у світі відбувається взаємодія матеріальних об’єктів, зокрема вплив Сонця, Місяця на живу й неживу природу Землі. Людина, як своєрідний мікрокосмос, який поєднує в собі духовні й матеріальні начала, звичайно, відчуває на собі цей вплив. Так, наприклад, професор Чижевський у своїх працях показав залежність епідемій холери та деяких інших захворювань від рівня сонячної активності (спалахів на Сонці). Відомий вплив фаз Місяця на психічний стан певного контингенту людей (так зване явище лунатизму при повному місяці). Очевидно, за аналогією, можна говорити й про вплив інших небесних тіл на фізичний та психічний стан людини.
Тому й трапляються деякі збіги між передбаченнями гороскопу й реальністю. Але характерно, що більшість пророцтв астрології не здійснюються. Це пояснюється тим, що індивідуальні психофізичні особливості людини визначаються, крім астрологічного фактору, ще і його спадковістю, географічним місцем народження, вихованням і багато ще чим.
Що ж стосується долі людини, її життя й смерті, то до всього вищезгаданого додається ще одне – Боже провидіння стосовно людини, яка є найголовнішою та визначальною. Особливо щодо людини віруючої, християнина, який віддасться волі Божій й постійно шукає її. Така особа знаходиться під особливою опікою Господа. Як сказано в Євангелії від Матея: «Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один з них не впаде на землю без волі Отця вашого» (Мт 10, 29-30).
Невірні ж, через відхід від істинного Бога, у певній мірі віддані на волю випадку, та їх життєвий шлях складається з багатьох складників, в яких фізично й психічно природні задатки, а також космічний вплив небесних тіл відіграють уже велику роль. Ось чому для християнина правильність астрологічних прогнозів має практично нульову вірогідність, а для язичників декотрий, хоча й досить низький ступінь, ступінь збігання.
Коли зникає віра, її місце займає марновірство. Воно легко входить у людське серце, яке втратило Бога. Людська душа в цьому відношенні не терпить порожнечі. Ось чому в наш бездуховний час таке широке поширення одержали давно, здавалося б, забуті течії окультних наук.
о. Родіон. Із книги
«Люди й демони»
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!