Справжній науковець досліджує факти й робить висновки. Якби ми пристосовували наші висновки до ідеології, яку нам нав’язують, наука стояла б на місці. Ретельно досліджуючи факти, ми відкриваємо об’єктивну Правду.
Науковець щодо очевидного чуда
Проф. Марія Собанєц-Лотовска, науковець високого рівня, визнана в наукових колах, як Польщі, так і за кордоном. Її експертизи зазвичай вважаються переконливими, адже у своїх дослідженнях вона керується власним сумлінням та основними принципами Комісії наукової етики Польської академії наук. Оглядаючи фото, які вона зробила за допомогою оптичного мікроскопа та трансмісійної електронної мікроскопії, я вже не міг мати причин, щоби сумніватися в їхній автентичності. Те, що я бачив, було вражаючим.
У науці діє принцип перевірки. Те, що відкриває чи досліджує один науковець, слід визнати об’єктивним фактом, якщо інший науковець, незалежно дослідивши те саме, зробить подібні висновки. Я не мав можливості зустрітися й порозмовляти з проф. Станіславом Сульковским, який досліджував ті самі проби і зробив ті самі висновки, але його підпису під протоколом мені достатньо. Два професори затвердили непідробний, науково підтверджений факт: консекрована Гостія перетворилася на серцевий м’яз людини.
Я багато разів бачив під мікроскопом різні речі та структури, особисто досліджуючи різноманітні поверхні. Тому без великих зусиль міг розрізнити на знімках структуру Гостії й ніби втоплені в неї м’язові тканини та дрібні кровоносні судини. Ці елементи, які зовсім не підходять одне одному, були настільки з’єднані, що становили одну цілісну дивовижну структуру хліба, який одночасно був людським тілом. Так штучно поєднати різні структури абсолютно неможливо, тому двоє науковців мусили визнати, що матерія Євхаристії в недоступний для розуміння спосіб стала м’язовою тканиною серця.
Професор Собанєц-Лотовска пояснила мені, що фрагменти тіла, які вони досліджували під мікроскопом, безсумнівно, належать людському серцю і виглядає так, ніби цю частку взяли із серця живої людини у стані агонії. Як експерт із тридцятилітнім стажем у галузі патанатомії, професор ретельно описала результати своїх досліджень у протоколі від 21 січня 2009 року, який зберігається в Митрополичому управлінні в Білостоці. Від жовтня 2009 року, коли Церковна Комісія оприлюднила офіційну інформацію, з наукових середовищ не надійшло жодне суттєве застереження щодо достовірності результатів досліджень. Чесний науковець, незалежно від світогляду, мусить визнати, що має справу з чудом.
Зв’язок між фактами
Люди науки повинні вміти пов’язувати факти. Якби ми, споживаючи обід, побачили, що хліб перетворюється на шматки людського тіла, то були б нажахані й мусили шукати відповіді на запитання: чому так відбувається? Спільнота християн, яка бачила на власні очі Пресвяті Дари, що перетворилися на серце в агонії, знає відповідь на запитання про природу цього явища.
Хочу тут нагадати читачам, що чудо в євангельському розумінні — це не якесь надзвичайне, непояснювальне явище. Те, що зазвичай перекладається як «чудо», оригінальними мовами Біблії означає «міць, прояв сили Бога» або «знак, надприродне підтвердження». Бог не є якимось жонглером, щоби дивувати людей своїми витівками. Він має щось сказати людині та підтверджує істинність своїх слів конкретним проявом своєї сили.
У випадку Євхаристії слова Ісуса Христа прості, однозначні й у дослівному перекладі з грецької звучать: «Візьміть, їжте (кусайте), це тіло (м’ясо) моє». Дуже конкретно вказують на незрозумілу дійсність: учні повинні кусати і з’їдати Його м’ясо та пити Його кров. Апостоли мусили злякатися, почувши ці слова під час Тайної Вечері. Раніше, після євхаристійної проповіді, багато учнів відійшло (пор. Йн 6, 60-66), а зараз ці слова остаточно підштовхнули Юду Іскаріота до зради (Лк 22, 19-21; Йн 13, 21-22). Просто для людського розуму це занадто складно. Тільки після воскресіння Ісуса й зішестя Святого Духа, учні змогли ясно зрозуміти правду про переміну євхаристійного хліба у справжнє тіло Христа. І святий Павло, якого не було разом з апостолами на Тайній Вечері, мусив «прийняти» цю науку без застережень, подобалася вона йому чи ні (пор. 1 Кор 11, 23-29).
Згідно з вченням Церкви, жер–тва, яку Христос раз здійснив, постійно відбувається на вівтарях усього світу в Євхаристії. У дивовижний спосіб цю правду занотували євангелісти, використовуючи слово ανάµνησις, яке перекладається як «пам’ятка». Однак в оригіналі це щось більше ніж пам’ятка, згадка, спомин. Особливо в єврейському контексті це слово означає репрезентацію, тобто ще раз здійснити те, що вже відбулося. Щотижня відмічаючи суботу, євреї роблять це наче «на пам’ять про сотворення світу» — у своєму розумінні відновлюють, реально переживають знову цей день відпочинку, який був тоді, на самому початку. Щороку святкуючи Пасху, вони роблять це так, ніби кожен із них дійсно був учасником подій у Єгипті. Цей самий зміст закладено в словах Ісуса: «Робіть це, насправді переживаючи жертву Мого тіла на хресті». Ісус говорив про те, що Його тіло буде видане, а кров проллється так, що апостоли зрозуміли — жертва відбувається зараз (а не відбудеться в майбутньому). Їм могло здаватися це дивним, адже вони надалі бачили живого Ісуса, який споживав із ними вечерю. Однак від того моменту, коли Ісус промовив ці слова, розпочалося постійне «зараз», у якому здійснюється Христова жертва — один раз вчинена, але реально присутня в кожній Євхаристії.
Бог, об’являючи свою волю ізраїльтянам, вживає такі граматичні форми, говорячи про певні майбутні речі, ніби вони вже відбулися. Насправді для Бога вони вже відбулися, хоч людина ще не відчула цього. Ісус Христос, об’являючи Ізраїлю свою божественну природу, чинить так само. Найкращий приклад — це слова: «Кому гріхи простите, простяться їм» (Йн 20, 23). Дійсність людини пов’язана з часом і апостоли зможуть відпускати гріхи тільки в майбутньому, але Ісус ці гріхи вже простив. Він, принісши жертву, пробачив їх.
Євхаристійне чудо, свідками якого стали учні Христа з парафії св. Антонія в Сокулці і яке підтвердили професори патанатомії з Білостоцького медичного університету, — це знак, який викликає повагу до слів Ісуса Христа. Унікальна, неповторна структура частково перемінених Пресвятих Дарів вказує на надприродне джерело сили, яку Він має. Натомість тканини серця в передсмертному стані вказують на постійність євхаристійної жертви Ісуса. Вони вказують на те, що слова Ісуса, записані в трьох Євангеліях і в Першому посланні до Корінтян — це не порожня декларація, метафора чи символ. Це просто реальність.
Ми маємо справу з цілою серією невипадкових, пов’язаних між собою фактів: Ісус сказав певні слова, згідно з ними приніс жертву і воскрес. Церква вже протягом двох тисячоліть щодня уособлює Його жертву і воскресіння в Євхаристії. Чудо Євхаристії — це єдиний знак, який підтверджує, що це все об’єктивна правда, що наша віра має сенс, що дійсність веде до воскресіння та спасіння.
Дискредитація «раціоналістів»
Перелічені факти — це факти об’єктивні і зв’язок між ними логічний та раціональний. Проте багато людей, що називають себе «раціоналістами», на новину про чудо в Сокулці відреагували дуже ірраціонально: подали заяву до прокуратури про те, що священик, маючи шматок людського серця, мав вчинити вбивство. Завели кримінальну справу, і до настоятеля прийшла поліція.
Звичайно, настоятель вказав на злочинця і на потерпілого. Пилат та Ісус Христос — це реальні постаті, і кожна раціонально мисляча людина мусить це признати. Зрештою, так само, як жодна раціонально мисляча людина не буде сьогодні звинувачувати Пилата за вбивство Ісуса 2000 років тому. Єдине, що б могло сьогодні викликати підозру, це те, як настоятель із Сокулки став власником частинки серця Ісуса, якого вбили в Єрусалимі стільки років тому. Однак згідно з процедурою, Комісія Церкви зібрала всю доступну інформацію і вислухала всіх свідків.
Абсолютно однозначно визначено: у яких обставинах, умовах і хто освятив Пресвяті Дари, які згодом помістили в посудину з водою і сховали у сейфі, і хто мав ключі, і хто перший побачив незвичайні зміни. Складно побачити злочин у повсякденній діяльності, яка здійснюється в мільйонах храмів на всій землі, тому прокуратура припинила розслідування.
Є такий жарт про двох чоловіків, які вперше побачили жирафу в зоопарку. Після довгої паузи один із них сказав до іншого: «Не вір власним очам. Це просто неможливо». Задумуюся над тим, чому люди, заперечуючи очевидні факти, називають себе «раціоналістами». Об’єктивна реальність залишається об’єктивною, незалежно від того, вважаємо ми її можливою чи неможливою. Пресвяті Дари в Сокулці — це не природня аномалія й не підробка, — це підтвердження дійсної переміни хліба в Тіло Христа, яке споживаємо під час кожної Євхаристії в спільноті Його учнів. Це підтвердження неймовірне, але незаперечне, цілком реальне і видиме для кожного, хто тільки хоче переконатися в Істині.
Бог чекає на твою відповідь
Незрозумілою для нас є смиренна любов Бога, який «упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Флп 2, 8). Маючи цілковиту владу над всесвітом, Бог віддає себе самого в руки людини, прагнучи тільки нашої любові та довіри. Чи можна проігнорувати Його стражденне серце, яке постійно видається на смерть за наші гріхи? Чи можна відкинути таку велику любов?
Факти промовляють самі за себе. Ісус Христос не кидав слів на вітер: Він насправді приніс у жертву своє тіло, щоби зберегти наше життя. Він пережив смерть і воскресіння, щоби дати нам можливість спастися. Він увіковічнив свою жертву та її наслідки в житті кожної людини, яка довірятиме Йому: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Йн 6, 54).
Тепер усе залежить від тебе і від мене. Так небагато від нас вимагають: довіряти і прийняти те, що Ісус дає нам. Не легковажмо цією єдиною можливістю, що веде до вічного життя. Відкиньмо кожен гріх і ходімо за Ісусом до святості, справжнього життя і справжньої любові.
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!