Кен Гвіндон під впливом маніпуляції матері свого приятеля повірив у те, що: ім’я Боже це Єгова (а не Ягве, як виникає з біблійних досліджень); Пресвятої Трійці не існує; душа – смертна; Бог не палить поганих людей у пеклі; весь світ переслідує справжніх християн, тобто свідків Єгови; Царство Боже було засноване 1914 року. Всі релігії походять від сатани – за винятком релігії свідків Єгови. Він полишив католицьку віру. Ось подальший розвиток історії…
Заробляння на спасіння
У Бетелі (Домі Божому – серці земної організації Єгови у Брукліні) Кен був відповідальним за дев’ятий поверх друкарні. Він давав роботу студентам, які приходили туди допомагати. Серед них була Моніка. І хоча він не мав наміру швидко одружуватися, оскільки все його майбутнє було там, у центрі єговістів, однак швидко закохався. Коли Моніка виїхала як місіонерка на Берег Слонової Кістки (Кот д’Івуар), він у розпачі подався до президента Товариства Н.Кнорра, виклав йому все і висловив бажання пройти курс Гілеад, аби могти так само поїхати як місіонер до цієї країни. Його місійна праця була вельми подібна до тієї, яку він виконував, будучи „спеціальним піонером” (у термінології свідків Єгови – людина, яка проповідує 140 годин на місяць, перебуває на утриманні організації. – Прим. пер.). З дівчиною, яка йому подобалася, він зустрічався раз на місяць, а їхнє швидке одруження не було можливе з огляду на розпорядження бюро президента, оскільки Моніка повинна була спершу відбути два роки місійного служіння.
Одного дня Кен, повертаючись із зустрічі з нею, почувся зле. Був змушений лягти до ліжка. Не викликав лікаря, оскільки не мав грошей (він отримував лише сім доларів на місяць). По трьох днях, дійшовши до краю сил, він дав відвезти себе до лікарні. Лікарі поставили діагноз: поліомієліт. Обов’язковим стало тривале лікування, а потім дванадцять місяців реабілітації в центрі Свідків у Парижі. Зрештою, Кен поїхав на Берег Слонової Кістки. Одразу потім вони з Монікою одружилися й стали працювати на новому місці проповіді. Кен був щасливий, однак попри все відчував якусь пустку, прагнення, якого ніщо не заспокоювало; він мав враження, що йому чогось не вистачає.
Ускладнення
Незабаром виявилося, що Моніка вагітна. Для них, які з нетерпінням очікували кінця світу й не хотіли мати дітей, це була справжня катастрофа. Правило щодо цього питання є вельми виразне: на місіонерів вибирають неодружених чоловіків і незаміжніх жінок або подружжя без дітей. Коли має народитися дитина, батьки мусять виїхати з місії. Це застереження показує, яким чином централь, витрачаючи якнайменше грошей, використовує, ба навіть більше – експлуатує місіонерів.
Моніка сподівалася, що втратить дитину і що вони зможуть разом із чоловіком працювати на місії. Однак президент Товариства зажадав, аби їх відіслали одразу. А ще сильніше вони розчарувалися після візиту Кена до президента Кнорра. Виявилося, що про гроші й допомогу вони можуть просити виключно своїх рідних (вороже налаштованих до свідків Єгови), хоча Товариство завжди запевняло, що є для своїх членів матір’ю. Молоде подружжя виїхало з Кот д’Івуару. Деякий час вони мешкали у батьків Моніки, потім у батьків Кена, який по кількох тижнях пошуків усвідомив, як важко знайти працю. Він справді вмів робити багато чого, але не мав жодної професійної освіти. Його дотеперішнім заняттям було ходіння по домівках, „пропаганда” і „проголошування”. На щастя, за деякий час йому вдалося стати страховим агентом. Під час вивчення маркетингу він швидко помітив, що використовувані ним методи якось дуже дивно схожі на ті, які уживав, ходячи по хатах із проповідями.
У червні, не без проблем, у молодого подружжя народився син, якого вони ледь не втратили з огляду на заборону переливання крові, яка є обов’язковою для свідків Єгови. Потрібно додати, що – як пише Анджей Вронка у своїй публікації „Свідки Єгови без міфів”, – 1940 року другий президент корпорації „Сторожова башта” хвалив переливання крові на сторінках англійського видання „Втіха” (Consolation, 25.ХІІ.1940, с.19), а вже 1945 року третій президент „Сторожової башти” заборонив її („Сторожова башта”, №10/1995, с.25), впроваджуючи від 1961 року виключення зі спільноти за застосування цієї медичної процедури. Можливо, в майбутньому Товариству об’явиться „нове світло” у цій справі, і можна буде схвалювати переливання крові, бо нинішнє розуміння слова Божого виявиться помилковим? Як тоді почуватимуться тисячі Свідків, які втратили своїх близьких, не дозволяючи їм переливати кров?
Пошуки
Постійно те саме навчання, а також „пророчі” спекуляції про близький уже кінець світу зрештою набридли Кенові, який потребував духовної поживи, втіхи та підтримки. Як він сам написав: „Я одного разу не зазнав тієї тиші, того «легкого ярма», про яке говорив Христос: ярмо бо Моє солодке, а тягар легкий (Мт 11,28-30). Релігія, яка примушувала здобувати спасіння власними силами, пригнічувала мене щораз більше. Зрештою я поклався на Бога і Його слово, відкладаючи при цьому вбік усі книжки Товариства”. Він почав шукати, читаючи Святе Письмо без допомоги книжок Свідків. Відкрив, що Біблія навчає: християни творять одне Тіло, єдиною надією якого є перебування в небі разом зі своєю Головою – Христом. А тим часом свідки Єгови постійно повторювали, що існують дві „категорії” надії: одна для 144 тисяч покликаних до життя в небі, й інша – для християн, які житимуть вічно на землі. Яка ж суперечність поміж тим, у що він вірив, і тим, чого навчає Святе Письмо! Тому Кен вирішив перечитати весь Новий Завіт – сам, без упереджень і забобонів. Поставив собі за мету зблизька вивчити те, що Святе Письмо каже про спасіння, а також про божество Ісуса Христа. Особливим чином його цікавила Пресвята Трійця. Ось так він описує свої шукання: „Моє розуміння дуже просте: якщо правда, що Ісус рівний Отцю, то свідки Єгови помиляються. Я знайшов такий вірш: «Тому вам заявляю: ніхто, говоривши під впливом Духа Божого, не каже: анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого» (1 Кор 12,3). Я зрозумів, що Господь це Ісус – Син Божий, і що Він має ту саму природу, як і Його Отець – і через це є рівний Отцеві. Але щоб у це увірувати, обов’язково потрібно, щоб мені це показав Святий Дух, аби Він дав мені зрозуміти це серцем, а не розумом. Святий Дух – вірний, і приходить на допомогу нашій слабкості, якщо бодай трохи захочемо Його прикликати. І справді: Дух Святий прийшов мене осяяти, і несподівано я збагнув, немовби через об’явлення, що Ісус не є „якимось” богом, як кажуть свідки Єгови, але що Він – істинний Бог і що помер за нас на хресті, аби мене спасти. Яка ж це чудова новина! Яка ж це благодать, яка любов з боку Бога – Він став задля мене людиною і для мене помер! Я впав навколішки і висповідав Богові усі свої гріхи, і визнав, що сам по собі я ніколи не був би спроможний спастися, що без Нього немає для мене жодної надії. Я віддав своє життя у Його руки й просив, щоб Він мене спас, щоби вберіг від бездумного слухання людських організацій. Відтоді я відкриваю благодать буття Божою дитиною, в усьому стараюся бачити Його обличчя і Йому подобатися (пор. Гал 1,10). Після 16 років неправильного шляху мушу тепер визнати, що я помилився, далеко відійшов від Божої правди, і що настав час, аби сказати Господу: Отче, прости мене! – і повернутися додому”.
То був для Кена час підбиття підсумків життя і перевірки планів на майбутнє. Він уперше усвідомив, що піти за порадами Товариства означає для його сім’ї дістати жалюгідні, ба навіть катастрофічні наслідки, тим більше що сім’я не мала соціального забезпечення. Написавши особистого листа, Кен розірвав стосунки зі свідками Єгови. На зібранні, під час якого його офіційно видалили з Товариства, він відкинув усі аргументи проти християнства – зміцнений тією свободою, яку може дати лише Христос: „Пізнайте правду, і правда визволить вас” (Йн 8,32). На прощання він сказав: „Я дуже поважаю цих людей. Вони щирі у поведінці, навіть якщо повністю помиляються. Все, чого я разом із ними шукав упродовж стількох років – життя, мир і любов, – я знайшов тепер в Ісусі Христі, „Він – правдивий Бог і життя вічне” (1 Йн 5,20).
Твоя відповідь
Постає питання: чому, попри стільки суперечностей і недоречностей, Організація обдурює щораз то нових членів і дедалі поширює свою діяльність? Можливо, тому, що ми погоджуємося на пересічність – на абияку віру, і що ми „ані холодні, ані гарячі”? Може, час запитати самого себе: як я розвиваю свою віру, чи знаю її підстави, чи я живу ними? Чи я пізнаю Христа, вивчаючи Святе Письмо? А може, буде достатньо двох-трьох віршів, висмикнутих із цілісності Святого Письма, що їх процитує свідок Єгови, і моя віра захитається? Може, дотримання десятьох заповідей видається для мене неможливим у сьогоднішньому світі, і я приймаю яку завгодно конфесію, щоб і належати до Бога, і водночас провадити життя, нічим не обмежене? Якою є моя відповідь на заклик Бога: „Якби ти зимний був або гарячий! Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх” (Од 3,15б-16)?
„Ось я покладаю сьогодні перед вами благословення й прокляття; благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, що заповідаю вам сьогодні; прокляття, коли не будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, і звернете з дороги, яку заповідаю вам нині, та підете за іншими богами, яких не знаєте” (Втор 11,26-28). Що ти вибереш?
Малгожата Радомська
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!