Наш порятунок в Богу

Ми є батьками двох чудових донечок – Михайлинки (4 роки) і Магдалинки (2,5 роки). Бути батьками виявилося для нас складніше, ніж ми очікували. Дві дівчинки народилися хворі…

Михайлинка має вроджену ваду серця СГЛВС, синдром Тернера та вроджену ваду нирок; Магдалинка хворіє ахондроплазією (карликовість). Ми хочемо розповісти про те, які великі речі зробив Бог Отець після останньої операції Михайлинки.

Народження доньки

Несповна п’ять років тому ми радісно сприйняли інформацію про те, що наша сім’я збільшиться. На жаль, радість тривала недовго. На 12-му тижні вагітності лікарі виявили перші аномалії, зокрема загальну водянку плода. Вони також підтвердили ризик генетичних вад та інших вроджених вад. Врешті-решт Михайлинці поставили діагноз: вроджена вада серця СГЛВС (синдром гіпоплазії лівого шлуночка серця, тобто одна з найскладніших вад, яку називають летальною), синдром Тернера та вроджену ваду нирок.

Період вагітності був для нас, з людського погляду, дуже складний, бо ми чули багато різних діагнозів і дуже негативні прогнози. Ми почули, що наша донька має менше ніж один відсоток шансу дожити до пологів. Ми звернули свої серця до Бога і тоді вперше зрозуміли, що саме в Ньому наш порятунок. Людських сил було, безперечно, замало, щоб витримати те, з чим ми зіткнулися (і що ще мало настати).

Михайлинка народилася 16 березня 2018 року. Коли їй було 2 тижні, вона пережила першу операцію, яка врятувала їй життя. За два тижні – наступну. Врешті-решт, після важкого післяопераційного періоду, її виписали з лікарні. Тоді наша донечка побачила свій дім! Наша радість була безмежна!

Однак це ще не був кінець лікування… Маючи дев’ять місяців, Михайлинка пережила наступну операцію, після якої дуже швидко поправилася. Останній етап лікування вади нашої доньки відбувся 28 березня 2022 року в Женеві. Операція була вдала, серце дитини працювало правильно (ефект був найліпший з усіх передбачуваних сценаріїв). На жаль, другої післяопераційної доби з’явилися перші ускладнення. Лікарі підтвердили наявність гострого післяопераційного делірію, епілептичних нападів та двостороннього мозкового крововиливу. Наступного дня ми цілковито втратили контакт з Михайлинкою. Донька не рухалася, вона не могла самостійно їсти, мала дуже багато епілептичних нападів, галюцинації… З’явилися кошмари, агресивна та депресивна поведінка. Всі ці ускладнення впали на нас несподівано. Нас охопив відчай, ми проплакали всю ніч… А наступного дня почали просити про молитву всіх знайомих, парафіяльну спільноту, заступників, родину.

Нас підтримували також родичі, що були далеко від Бога. Ці люди молилися за нас, хоч не робили цього багато років, – і ми були переконані, що ця молитва по-особливому люба Богові. Багато людей жертвувало за нас піст, молитву і милостиню. Крім цього, було звершено багато Святих Літургій у нашому намірі.

Переміна наших сердець

Як батьки двох хворих дітей ми багато разів доручали їхнє життя рукам Бога і лікарів. Однак тоді ми винятково сильно відчули, що у нас немає більше нічого, що жоден лікар тут не допоможе, тільки Той Всевишній. Тоді перемінилися наші серця. Замість благання з’явилася подяка. Молитва заступників мала велике значення, бо це вона допомогла нам змінити наш погляд на цю ситуацію. Ми довірилися Богу і повірили, що Він бажає для наших дітей здоров’я, що Він – вірний Бог. Ми благословили Михайлинку, читали їй слова 91-го псалма, з вірою клали на неї руки. І дуже швидко ми почали помічати зміни у її поведінці. Вона почала водити за нами очима, вперше усміхнулася; почала рухати спершу рукою, потім ногою. Однак ці зміни були дуже повільні. Неврологи прогнозували, що одужання доньки займе кілька років, якщо вона взагалі видужає.

Безперечно, не оминули нас і хвилини сумніву. Однак погані думки ми намагалися відкидати. Ми прославляли Бога за кожний рух нашої донечки, за її погляд, за те, що можемо перебувати разом. Хвороба нашої дитини дуже нас як подружжя з’єднала. Вдячність і радість, які Господь вливав у наші серця, виявилися по-особливому важливі. Так, попри наш досвід, ми зберегли радість. Ми переконані, що це не був плід наших людських зусиль.

За неповних два місяці після операції Михайлинка співає, танцює і їздить на ролері! Згідно з результатами резонансу наша донечка не мала б так добре функціонувати, тільки вона особисто – живий доказ дії нашого Отця! Він понад діагнозами! Пам’ятаймо, що Бога надзвичайно зворушує наша молитва.

Анна i Роберт