Я одужую від алкоголізму. Я завжди мріяла мати свою сім’ю, сповнену теплоти і любові, а також виховувати своїх дітей без крику та насильства, яке панувало в моїй сім’ї. На жаль, цього не сталося… Більше того, все частіше я починала несвідомо поводитися зі своїми двома синами, так само як моя мама алкоголічка зі мною.
Сама не знаю коли перейшла межу і стала залежною. В якийсь момент, втомившись від натиску різних справ, я почала на роботі в дружній атмосфері попивати алкогольний коктейль або пиво. У той час я була розслаблена, весела і відмовилася від деяких своїх обов’язків, пояснюючи, що я маю право відпочити і що я маю право отримувати насолоду від життя.
Здавалося, все було добре: здорові, доглянуті діти, гарний, чистий дім, я – займаю посаду, добре заробляю. А всередині… крах людини. Боялася своєї тіні, тремтіла і нервувала, не мала бажання жити. Все частіше я думала про те, щоб накласти на себе руки…
Незважаючи на мої бажання жити без алкоголю, на прохання синів і погроз мого чоловіка, я вже не могла жити без моєї «утішительки» – горілки. Наслідками цього стали авантюри, бійки, втручання поліції, автомобільна аварія, забране водійське посвідчення, розбиті дві машини… Проте, я все-таки жила з алкоголем. У всьому цьому я не бачила своєї вини. Після моєї наступної спроби самогубства, коли мій старший син, якому було лише 10 років, врятував мене, я пообіцяла, що почну лікуватись. Відвідувала терапію та зустрічі анонімних алкоголіків. Хотіла бути тверезою, але не вдалось мені витримати довше, ніж кілька місяців.
Тоді один з моїх друзів-алкоголіків запросив мене на реколекції для людей з алкогольними проблемами та їх сімей. Зі змішаними почуттями я взяла у них участь. Правда весь час там плакала, але з них запам’ятала, що Бог любить мене такою, як я є, і що він хоче мого добра. Я вірила у це, але що далі?
Ставала на коліна на ранішню та вечірню молитву, але не відчувала зв’язку з Богом. Вирушила в паломництво до Ченстохови з проханням про благодать тверезості. Через місяць після паломництва я знову напилася… А коли я подумала, що це вже кінець, що я не зможу впоратися, я дізналася про реколекції другого ступеня для алкоголіків.
Там я пережила чудо зцілення від хвороби. Вночі кожен учасник реколекцій мав півгодинне чування і молитву перед чудотворним образом Пресвятої Христової Душі. Я не забуду того моменту, коли, сповнена страху і тривоги, пішла у каплицю. Я опустилася на коліна і вперше, з глибини душі, почала молитися і просити про допомогу та захист Христа. Тоді страх вщух, і я в тиші і спокої молилася далі. Коли я повернулася після чування в свою кімнату, проплакала всю ніч. Однак це були сльози щастя. Я відчувала, що відбувається щось велике. Ісус забрав у мене причину, яка, попри мою волю, змушувала мене пити. З тих пір мої уста не доторкались алкоголю.
Сьогодні я знаю, що Бог багатий милосердям за весь період моєї хвороби спостерігав за мною і моєю родиною. Він дав мені відчутні докази своєї любові, хоча я їх не бачила…
Тепер я працюю над моїм духовним розвитком. Мій світ цінностей змінився – я вже не хочу мати, хочу бути більше. Кожного ранку я прошу Бога, щоб я могла розуміти Його волю стосовно себе, увечері дякую Йому за проявлену любов до мене, а під час іспиту совісті перепрошую Його за свої помилки та провину. Жити так допомагає мені часта сповідь. А Ісус зміцнює мене, коли я вживаю Його Тіло у частому Святому Причасті.
Ева
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!