Євхаристійне чудо в Сокулці, як і інші євхаристійні чуда, що мали місце в історії Церкви – це знаки особливого об’явлення всемогутності Бога, який закликає нас покаятися, одночасно виховуючи і просвітлюючи.
Надзвичайними знаками, якими є євхаристійні чуда, Христос підтверджує, що в Євхаристії міститься Його мука, смерть і воскресіння, що під видом хліба і вина Він насправді перебуває у своїй воскреслій, прославленій людській природі.
Серце Ісуса
Давайте зіставимо результати досліджень трьох найвідоміших євхаристійних чудес.
У євхаристійному чуді в Буенос-Айрес (1996 р.) консекровані Пресвяті Дари, які невідомі злочинці осквернили, перетворилися на серцевий м’яз людини. Це підтвердили 1999 року американські науковці в Нью-Йорку під керівництвом проф. Ф. Цугібе, відомого кардіолога та судмедексперта. Досліджуючи надісланий із Буенос-Айрес зразок, лікарі, аналізуючи, не знали його походження. Вони визначили, що цей матеріал — це частина серцевого м’яза зі стінки лівого шлуночка поблизу клапанів. Він був у запальному стані й містив багато білих кров’яних клітин, що вказує на те, що в момент, коли брали зразок, серце було живим. Проникнення білих кров’яних тілець у м’язову тканину означає, що це серце страждало, наприклад, як у людини, якій сильно побили грудну клітку.
Одне з найбільших євхаристійних чудес сталося у VIII столітті у м. Ланчано в Італії. Василіанський монах, звершуючи Святу Месу, мав сумніви, чи під час консекрації хліб дійсно перетворюється на тіло Христа, а вино на Його Кров. Коли він промовляв слова консекрації, хліб перемінився в Тіло, а вино — у Кров, так, що це можна було осягнути людськими відчуттями.
18 листопада 1970 року Папа Павло VI зібрав групу науковців для детального дослідження цього святого євхаристійного факту. Дослідження наукової експертизи, які завершилися 4 березня 1971 року підтвердили переказ традиції. З наукового погляду в консекрованих Пресвятих Дарах є справжнє людське серце. Там присутні всі елементи, які його творять. Дослідження виявили, що це серце висушене, без жодного сліду порізів і в його тканинах є живі клітини білка. Також збереглися п’ять крапель застиглої крові. Експертиза показала, що це справжня людська кров групи АВ. Такий самий тип крові знайшли на Туринській плащаниці — тканині, у яку загорнули тіло Ісуса після Його смерті і на якій залишилося відображення Христа, його фотографічний негатив. У 1976 році делеговані лікарі ООН хотіли перевірити дослідження італійських вчених 1971 року. Вони взяли зразки Тіла і Крові євхаристійного чуда Ланчано та дослідили їх. Результати підтвердили наукову експертизу італійських лікарів 1971 року.
У Сокулці (Польща) більша частина Пресвятих Дарів перемінилася на м’яз людського серця, що перебувало в агонії, сильно страждаючи. Структура м’язових волокон серця настільки тісно інтегрована зі структурою Пресвятих Дарів, що повністю виключає можливість будь-якого втручання з боку людини.
Чи міг Ісус зробити для нас більше?
Надзвичайними знаками, якими є євхаристійні чуда, Христос чітко й однозначно говорить нам, що під час Євхаристії знову і знову відбувається Його мука, смерть і воскресіння. Отже, кожна людина може брати участь у перемозі Христа над смертю, сатаною і гріхом. «Чи міг Ісус зробити для нас більше? Дійсно, у Євхаристії, Він показує нам любов, яка йде аж “до кінця” (пор. Йн 13, 1) — любов, яка не знає міри» (Ecclesia de Eucharistia, 11). Євхаристія — сакраментальне уособлення муки, смерті та воскресіння Христа. «Це жертва Христа, що триває протягом століть, (…) коли Церква звершує Євхаристію — пише святий Йоан Павло II — спомин смерті та воскресіння Господа, — центральна подія спасіння стає реальністю і “здійснюється діло нашого Відкуплення”» (Ecclesia de Eucharistia, 11). Це не подія, що минула, тому що «те, ким є Христос, що зробив і що вистраждав для всіх людей, стало Божою вічністю, проходить крізь час і відбувається постійно зараз» (Ecclesia de Eucharistia, 11).
У Бога завжди «зараз», немає минулого та майбутнього. Ось чому Ісус Христос, як істинний Бог та істинна людина, узяв з історії кожної людини всі страждання і гріхи, відчувши наслідки гріхів усіх людей під час своєї муки і смерті на хресті. Взявши на себе найбільше зло, Він — істинний Бог та істинна людина, довірив себе і всіх людей Богу Отцю. Святий Йоан Павло II наголошує, що «це таємниця жертви, яку Отець прийняв, повертаючи взаємністю повну самовіддачу свого Сина, що став слухняним аж до смерті (пор. Флп 2, 8), своїм батьківським відданням, і це був дар нового безсмертного Життя у воскресінні» (Ecclesia de Eucharistia, 13). Своєю мукою, смертю і воскресінням Христос знищив усі наші гріхи, остаточно перемігши сатану, відкрив кожному «браму неба» й надав значення нашому стражданню і смерті. Завдяки Ісусові кожне наше страждання (якщо ми жертвуємо його Богові та єднаємося з Ним у Його стражданнях заради спасіння світу) стає шляхом нашого спасіння і джерелом найбільших благодатей. Завдяки Ісусові також наша смерть стане участю в Його остаточній перемозі над смертю у воскресінні, якщо тільки довіримося Йому й через Нього примиримося з Богом.
Пам’ятай, переживаючи будь-яке страждання, а особливо незаслужене, щоби подякувати Ісусові за цей досвід і довіритися Йому, промовляючи таку молитву: «Господи Ісусе, єднаю своє страждання з Твоїм стражданням. Усього (усю) себе, свій фізичний біль і духовні муки кладу до Твоїх ран, бо в них моє зцілення».
Антидот смерті
Завдяки таїнству Євхаристії, ми можемо єднатися з Христом у Його жертві на хресті, відчувати радість воскресіння і брати участь у житті та любові Бога в Трійці Святій Єдиного. Ми повинні завжди пам’ятати, що «Жертва Христа і жертва Євхаристії становлять єдину жертву» (ККЦ 1367), а беручи участь у Святій Месі, маємо жертвувати себе разом із Христом Богові Отцеві.
Воскреслий Ісус стає для нас у Євхаристії «хлібом життя» (Йн 6, 35). Господь Ісус говорить: «Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це — тіло Моє за життя світу» (Йн 6, 51); «Бо тіло Моє — їжа правдива, і кров Моя — правдивий напій. Хто споживає тіло Моє і кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я в ньому. Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною. Це й хліб, що зійшов з неба. (…) Хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме» (Йн 6, 55-58).
«Мета Євхаристії — пише святий Йоан Павло ІІ — це присмак повноти радості, обіцяної Христом (пор. Йн 15, 11); у певному розумінні передбачення Раю. (…) Хто споживає Христа в Євхаристії, не потребує чекати смерті, щоб отримати життя вічне: має його вже на землі, як присмак майбутньої повноти, що огортає людину до кінця. У Євхаристії отримуємо також гарантію воскресіння тіла, яке відбудеться наприкінці світу: “Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня” (Йн 6, 54). Ця гарантія майбутнього воскресіння виникає з факту, що Тіло Сина Божого, залишене нам як їжа, — це прославлене Тіло Воскреслого. У Євхаристії, можна так сказати, стає доступною нам “тайна” воскресіння. Тому вірно говорив св. Ігнатій Антіохійський, що євхаристійний Хліб як “ліки, що дають безсмертя, антидот смерті”» (Ecclesia de Eucharistia, 18).
Це спокушає вас?
Євреї були шоковані й обурені, коли чули те, що говорив їм Ісус про Євхаристію, і питали: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» (Йн 6, 52).
«Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» (Йн 6, 60) — говорили Його учні. Тоді Ісус промовляє слова, які виявляють суть Євхаристії: «Чи вводить вас теє у спокусу? А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді? Оживлює Дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова, що їх Я вимовив до вас, вони й життя» (Йн 6, 61-63). Ісус говорячи: «А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?», вказує на тайну прославлення (возвеличення) Його людської природи (тіла і крові) у смерті на хресті, воскресінні та вознесінні на небо.
В іншому місці Ісус сказав апостолам: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий Я» (Йн 8, 28), тобто після Його смерті та воскресіння учні зрозуміють, що Він — Господь. Піднесення показує переміну людської природи Ісуса, яка відбулася в смерті, воскресінні та вознесінні на небо. Тоді людська сутність Ісуса була прославлена й перемінена, тому що в Ньому «враз із людською природою живе вся повнота Божества» (Кол 2, 9; пор. Кол 1, 19).
У цьому моменті Ісус Христос завершив на землі свою фізичну, видиму присутність у своїй людській природі і, розпочинаючи нове існування. Після воскресіння і вознесіння на небо Христос став невидимим, але всюдисущим у своїй людській природі й саме тому можлива Його реальна, субстанційна присутність у Євхаристії. «Той же, хто був зійшов наниз, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити» (Еф 4, 10), — пише святий Павло.
Людська природа (тіло і кров) Ісуса в Його смерті, воскресінні та вознесінні на небо була прославлена силою Святого Духа і стала справжньою духовною їжею і напоєм. Євхаристія — це воскреслий Христос у своїй прославленій людській природі, який цілковито дає нам себе, щоби зробити нас «учасниками Божої природи» (2 Пт 1, 4).
Установлюючи таїнство Євхаристії на Тайній Вечері, Ісус, випереджуючи спасенні події — смерть і воскресіння, давав своїм апостолам як Євхаристію свою прославлену людську природу (тіло і кров).
Ісус дає нам себе в Євхаристії, своє справжнє тіло і кров, але вже в прославленому стані. Даючи нам себе як хліб і вино, перемінює нас міццю Святого Духа, щоби ми вже зараз, тут на землі, були учасниками любові та вічного життя Святої Трійці. Тому Ісус застерігає нас: «Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі» (Йн 6, 53). Інакше кажучи, якщо ми не живемо в стані освячувальної благодаті та не приймаємо Євхаристію з вірою в таємничу присутність у ній Його Тіла і Крові, то в такий спосіб самі себе позбавляємо участі у вічному житті.
Ісус, закінчивши пояснювати таємницю Євхаристії, сказав апостолам: «“Деякі з вас, однак, не вірують”. Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить Його» (Йн 6, 64). «“Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!”. А говорив Він про Юду, сина Симона Іскаріота» (Йн 6, 70-71). Зрада Юди почалася тоді, коли він не повірив, що Ісус говорить про Євхаристію. Так само зраджує Христа кожен, хто відкидає або легковажить об’явлену правду про справжню присутність Христа у Євхаристії або той, хто негідно приймає Святе Причастя.
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!