Віра в воскресіння Христа ґрунтується на конкретних фактах, які всі люди можуть пізнати, завдяки ним повірити та побудувати особисті стосунки з воскреслим Господом.
Ісус Христос дійсно помер і воскрес, щоб дозволити кожній людині взяти участь в остаточній перемозі над смертю, сатаною і гріхом. Без віри у воскресіння Христове, немає спасіння. Ось чому Господь Ісус каже: «Хто увірує й охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» (Мк. 16, 16).
Можемо бути впевнені, що тексти Нового Заповіту вірно розповідають про вчення Ісуса, про драму Його страстей та смерті та про радісну правду про його воскресіння. Ці тексти були написані людьми, які самі були свідками Христової діяльності або точно описували свідчення людей, які супроводжували Його під час Його земного життя. Святе Письмо – надійне джерело інформації про життя, навчання, смерть і воскресіння Ісуса. Професор Кларк Х. Піннок пише про достовірність Біблії так: «Не має іншого документу з античних часів, який би підтверджував свою істинність такою чудовою добіркою текстових й історичних доказів і який представляв би таке знамените джерело історичних даних, яке можна розумно використати. Чесна людина не може відкинути такого скарбу. Скептицизм, що стосується історичних листів, що підтверджують християнство, опирається на ірраціональному упередженні до надприродного» (C. Pinnock, Set Forth Your Case, “The Craig Press”, New Jersey 1968, р. 58; цит. зa: Дж. MакДауел, Ісус більше ніж Тесля).
Науковий аналіз євангельських текстів про воскресіння Христа, показує, що вони розповідають історичну правду про те, що справді відбулося. Об’єктивні історичні дослідження ведуть до підтвердження факту воскресіння Христа. Всі, хто відкидає цей факт, керуються упередженнями, забобонами й заздалегідь прийнятими припущеннями, а не об’єктивними аргументами.
Віра першої християнської спільноти спирається на свідчення конкретних людей, відомих християнам, і здебільшого таких, що ще жили серед них. Цими «свідками Христового Воскресіння є насамперед Петро і Дванадцять, але й не тільки вони: Павло ясно говорить про більш ніж п’ятсот людей, яким Ісус явився, а опісля Якову і всім Апостолам» (ККК 642).
«Вірю лише свідкам, які дозволили себе вбити», – писав Б. Паскаль, посилаючись на те, що майже всі апостоли потерпіли мученицьку смерть через те, що вони проповідували правду про воскресіння Христа.
Темрява віри – це умова свободи
Радісна правда про те, що Ісус Христос воскрес і живий, що зцілює, перетворює людські серця в таїнства, є закликом до нашої свободи. Бог дає нам достатньо переконливих знаків та світла, щоб ми могли увірувати. Однак він залишається «прихованим Богом» (див. Ісая 45, 15), доступним в «темряві віри», бо лише тоді, перебуваючи з Ним у завіті, ми вільні та здатні любити. Віра – необхідна умова для того, щоб ми були вільні й могли любити.
Тому Господь Бог, який розкриває Себе, залишається прихованим Богом. Якщо б Він з’явився у всій Своїй величі, всемогутності і красі, то Він би нас усіх поневолив. Тим часом, Господь Бог не хоче мати рабів, Він хоче мати вільних людей, які, через труднощі віри, будують з Ним відносини любові. «Я ховаюся, щоб не поневолити велич Мого дару», – сказав Господь Ісус, Аліції Ленчевській. «Я хочу щастя для вас, якого жодна людина не може собі уявити та відчути».
Ісус Христос дає нам міцні дороговкази на підтвердження того, що Він справді воскрес і є з нами, але ці дороговкази нікого не змушують приймати правду про Його воскресіння. Завжди можна знайти достатню кількість незрозумілих пояснень, щоб оправдати брак своєї віри. Ми мусимо, однак пам’ятати, що у багатьох випадках корінь головної причини невіри у воскресіння полягає в небажанні радикально порвати з гріхом, а також небажанні жити відповідно до десяти Заповідей та Євангелії.
Ісус Христос сказав, що людям не буде дано іншого знаку, окрім знаку Йони, і що цього знаку достатньо для навернення, покаяння та зміни життя (див. Мт 12, 39-42). Подібно до Йони, який три дні перебував всередині кита, Ісус після смерті був покладений до гробу, щоб воскреснути з мертвих на третій день, перемігши смерть і сатану. У момент воскресіння Ісус залишив нам відбиток усього Свого тіла на фотонегативі на полотні, в якому був загорнений після смерті, і відбиток Його воскреслого обличчя на хустці з тонкого вісону, якою була обмотана його голова.
Клаус Бергер, видатний німецький вчений-бібліст, писав: «Згідно з єврейською традицією, для того, щоб щось довести до суду, доводилося представляти двох свідків. І тут ми маємо двох свідків – Йоана та Петра, а також два свідоцтва – два полотна: Туринська Плащаниця та Святе Обличчя з Маноппелло. Отже, це два фактичні докази воскресіння. Воскресіння – це факт, а не теологічна метафора. Воскресіння – це реальність».
Святіший Отець Йоан Павло ІІ сказав: «Свята Туринська Плащаниця є особливим свідком Пасхи – Страждань, Смерті й Воскресіння. Це мовчазний свідок, але водночас він вражаюче промовистий!» (13 квітня 1980 р.). Відомий філософ Блез Паскаль написав: «Останнім висновком розуму повинно бути визнання, що існує нескінченна множина речей, які його перевершують».
У грудні 2011 року італійське національне агентство ENEA з Центру ядерних досліджень у Фраскаті біля Риму стверджувало, що після п’яти років інтенсивних досліджень сучасна наука не здатна відтворити зображення, яке з’являється на Туринській Плащаниці.
Вчені підрахували, що загадковий спалах енергії, який привів до виникнення відбитку на Плащаниці, мав потужність 34 більйонів ват ультрафіолетового випромінювання. В даний час у світі немає пристроїв, здатних генерувати випромінювання такої потужності. Найновіші апарати можуть генерувати випромінювання потужністю декілька мільярдів УФ вакуумних ват.
Мирро, присутнє в ароматах, яким було помазано тіло Ісуса, змусило тканину прилипнути до тіла, а алое сприяло частковому розчиненню згущеної крові. Це дозволило судово-медичним експертам сказати, що тіло Ісуса було загорнуто в Плащаницю через дві з половиною години після смерті і що воно не перебувало в такому стані більше 36 годин, не залишаючи слідів посмертного розпаду. На Плащаниці ви можете побачити недоторкані тромби крові, і немає слідів відриву полотна від тіла, тому з усією певністю можна ствердити, що ніхто тіла з Плащаниці не виймав. Отже у який спосіб воно проникло через льняну тканину, не порушуючи її структури? Звідки походило випромінювання, яке спричинило фіксацію на Плащаниці цього дивовижного, тривимірного образу цілого тіла? Єдиним розсудливим поясненням є тут воскресіння Ісуса.
Образ мертвого тіла Ісуса на Плащаниці та відбиток Його воскреслого обличчя на хустці з Маноппелло є для нас знаком Йони, закликом до навернення, яким Ісус звертається сьогодні до кожного з нас. Христос хоче, щоб ми повірили, що Він дійсно був воскреслий, щоб ми відкрили свої серця на Його безмежне милосердя і у молитві налагодили з Ним особисті відносини, особливо єднались з Ним в таїнствах Сповіді та Євхаристії. Ісус справді помер та воскрес і є з нами, щоб нас звільняти з неволі гріха та привести нас до неба.
Факт, який виходить за межі історії
Новий Заповіт представляє воскресіння Христа як унікальну та неповторну подію. Вона укорінена в історії, і в той же час вона перевершує її, оскільки відноситься до надприродної сфери, що виникає з наукового пізнання. Ніхто не був очевидцем самого факту воскресіння. Це сталося в гробі, запечатаному та поставленому під охорону. Первосвященики боялися, «щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу» (Мт 27, 64).
Після Воскресіння Ісус не повертається до земного життя, як це було у випадку воскресіння Лазаря, сина вдови з Наїну або дочки Яіра, які пізніше мусили знову померти. Воскресіння Христа – це перехід Його людської природи від смерті до повної участі в таємниці життя Пресвятої Трійці. Це спільна справа Отця, Сина і Святого Духа, яка розкриває Всемогутність Бога в Пресвятій Трійці Єдиного (див. 2 Кор. 13, 4; Кол. 2, 12; Флп 3, 10). Воскресіння Христа підтверджує все, чого Він навчав, і робив під час свого земного життя, і, перш за все, є незаперечним доказом того, що Ісус є справжнім Богом. Синедріон засудив Ісуса до смерті, бо Він стверджував, що є Богом. Воскресіння підтвердило, що Ісус дійсно є Богом і що Він справедливо називав Себе ім’ям Бога: «Перш, ніж був Авраам, Я є» (Йн. 8, 58). «Я», означає справжнього Бога і в той же час реальну людину, «у ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества» (Кoл. 2, 9).
Воскресіння Христа – це той факт, який виходить за межі історії. Воскреслий Ісус перебуває з нами у спільноті Католицької Церкви. Він прощає всі наші гріхи, звільняє нас від усіх поневолень і звичок, дарує нам своє воскресле життя і любов у таїнствах Покаяння та Євхаристії. Якщо під час сповіді ми щиро визнаємо гріхи і з чистим серцем приймаємо Ісуса у святому Причасті – ми отримуємо «ліки від безсмертя, протиотруту від смерті», гарантію нашого воскресіння. «Хто живиться Христом в Євхаристії, – пише святий Йоан Павло II – не потребує вичікувати на потойбічне життя, щоб отримати життя вічне: отримує його вже тут, на землі, як передчуття майбутньої повноти, яка обійме людину повністю» (Ecclesia de Eucharistia, 18).
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!