За приголомшуючими цифрами статистики абортів ми не бачимо конкретних людей: якими б вони виросли, якщо б їх не вбили? Дивна історія Джоани Джессен стала відомою всій Америці. Джоана брала участь у телепрограмах, про неї написана книга. Ця дівчина – живе свідчення того, що наші плани далеко не завжди співпадють із замислом Божим щодо людини. Єдиної. Ні на кого не схожої. Джоана знала, що вона не така, як усі. Але не знала, чому.
Ця історія почалася 6 квітня 1977 р., коли сімнадцятирічна Тіна переступила поріг клініки абортів. З неї взяли підписку, зробили ін’єкцію сольового розчину і поклали в палату. За день тут зібралося біля тридцяти дівчат і підлітків, які прийшли в клініку з однією метою – позбутися своїх дітей.
Опівночі у Тіни відійшли навколоплідні води. Вона збудила медсестру, але та сонно пробурмотіла: «Гаразд, іди, лягай…» Тіна лягла. М’язи її все сильніше скорочувались. Хотілося виштовхнути з себе те, що заважало їй – «тканину», як говорять професіонали, «фетальну тканину». Раптом Тіну пронизав такий різкий біль, що вона закричала. Поруч не було нікого. Тіна захотіла подивитися, що це за «тканина», і побачила… маленьку, тверду, вологу голівку. У кімнаті, де до цього з жінок вискоблювали скалічених, мертвих дітей, пролунав слабкий крик немовляти. Крихітна Джоана переможно заявила про свій прихід у цей світ…
Діана де Пол удочерила Джоану, коли їй було чотири роки. 25 грудня 1989 р. – пам’ятний день! – Діана закінчувала приготування до різдвяної вечері.
– Тобі допомогти? – спитала Джоана і, оступившись, незграбно штовхнула Діану.
– Мама, а чому в мене церебральний параліч?
Уже не вперше Джоана задавала це питання, і в Діани завжди була заздалегідь приготовлена відповідь: «Це результат пологової травми. Пологи були завчасними». На цей раз вона зрозуміла, що така відповідь більше не задовольняє Джоану. Діана не раз думала про ту хвилину, коли їй доведеться сказати всю правду. Тепер вона вирішила, що Джоана готова. Думка про те, що вперше за довгі роки їй не треба буде кривити душею, принесла мир в її душу.
– Твоїй справжній мамі було лише сімнадцять років. У неї, напевно, не було можливості виховувати дитину, не було коштів. Можливо, на цьому наполягав її друг чи батьки. І вона зважилася…
– Зробити аборт? – закінчила Джоана.
– Так, а звідки ти здогадалася?
– Я просто знала, і все.
Більше Джоана нічого не сказала, лише глибоко замислилася. До цього Різдва дівчинка часто плакала, не розуміючи, чому рідна мати віддала її на виховання чужим людям. Але дізнавшись, що її мати намагалася вбити її, зробиши аборт, і сльозинки не пустила. Однак питання залишилися: «Чому вона мене не хотіла? Якщо б вона дізналася, що я жива, вона пошкодувала би про скоєне? Чи думає вона про мене? Як її звати? Як вона виглядає?» Діана могла розповісти прийомній доньці лише те, що прочитала в її медичній карті. Там повідомлялося, що дівчинка народилася за 10 тижнів до необхідного терміну внаслідок абортивної ін’єкції. У висновку лікарів стаціонару, де Джоана перебувала до 17-місячного віку, повідомлялося, що дівчинка навряд чи коли-небудь зможе сидіти, а тим більше ходити.
Із стаціонару її забрала жінка похилого віку – Пенні де Пол, мати Діани. Діана відразу ж полюбила малятко. Можливо, її любов і була найнеобхіднішими ліками. Якось, побачивши Діану, яка виходила з машини, Джоана без сторонньої допомоги кинулася до неї, щоб обійняти. Це була величезна радість для всіх, адже їм багато що прийшлося пережити. Джоана зазнала кілька операцій, перш ніж змогла встати на ноги. Було складно і в школі: діти не хотіли з нею дружити, а коли Діана приводила когось із них додому, Джоана замикалася в собі. Одного разу вона у відчаї розплакалася на плечі у Діани: «Коли ж Бог зцілить мене, мамо?» Діана відповіла: «Джоано, у Господа, напевно, є особливий задум щодо тебе».
Незабаром після пам’ятної розмови на Різдво знайома Діани запросила Джоану виступити в церкві на вечорі, присвяченому Дню матері.
– Я згодна, якщо тільки мені дозволять заспівати, – відповіла Джоана. Останнім часом вона захопилася
співами.
У той вечір Джоана вийшла на середину зали і, взявши мікрофон, заспівала свою улюблену пісню.
А потім почала говорити:
– Мене удочерили інші батьки. Моїй рідній матері було 17 років, коли я народилась. На сьомому місяці вагітності вона вирішила зробити аборт. Я за все прощаю їй. Вона була молодою і не розуміла, що чинила. В результаті аборту в мене відбувся церебральний параліч, але Господь постійно турбувався про мене. Мені не завжди легко, але Він завжди зі мною. І з усіма вами – теж.
Далі Джоана виконала пісню «Друзі», присвячену всім ненародженим дітям. «Усі вони – мої друзі, – сказала вона. – Коли-небудь я побачу їх усіх на небесах». У залі стояла велика тиша. Багато хто з жінок плакав. Потім люди оточили Джоану, обіймали її, тисли їй руку, говорили: «Як добре, що ти вижила!» Так уперше Джоана розповіла свою дивовижну історію…
Восени 1991 р. на іншому кінці континенту молода жінка сиділа біля телевізора і розгублено переключала програми. Раптом її увагу привернула передача, героїнею якої була чотирнадцятирічна дівчинка. «Моя дочка! Але цього не може бути!» – вражено скрикнула Тіна. Ведуча якраз задала Джоані питання, і та засміялася. «У неї моє обличчя, мої очі. І за віком підходить. І вона говорить, що з’явилася на світ під час аборту!» – вражено подумала Тіна.
Тіна не могла оговтатися. Її душу переповнювали найсуперечливіші почуття і спогади. Крихітна дитинка, що кричить у неї на руках… Почуття провини… Гнів на всіх, хто знав, але не сказав їй, що аборт – страшне зло… «Джоана, – думала Тіна, – я хотіла б сказати тобі, як я дуже жалкую. Якщо знайду тебе, чи захочеш ти розмовляти зі мною? Чи захочеш прочитати лист, якщо я тобі його напишу? Чи може я принесу тобі ще більше горя?
Біль Тіни став майже нестерпним. Вона не зводила очей з обличчя дівчинки. Аудиторія задавала Джоані питання, і одна жінка запитала:
«Чи хотіла б ти зустрітися зі своєю справжньою мамою?» У Тіни перехопило дихання.
– У мене є сім’я, – відповіла Джоана. Моя мама тут, ось вона, поруч зі мною. У мене зовсім немає зла до моєї біологічної матері. Я прощаю їй усе, що вона накоїла.
Тіні не потрібно було інших слів. Нею опанував відчай. «Вона сказала «ні». Вона не хоче мене бачити. Краще мені не втручатися в її життя»…
Джоана та Діана багато їздили країною, виступали перед різними аудитиоріями на зустрічах, організованих рухом prolife. Завзяті прихильники абортів у присутності Джоани виявлялися обеззброєними.
У березні 1992 р. Діана розшукала Тіну, яка повідомила кореспондента телепередачі, що впізнала Джоану
й зрозуміла: дівчинка не хоче її бачити. Але вона дуже любить Джоану і молиться за неї, хоча поки що не може увійти в її життя. Коли Джоані передали цю розмову, вона зізналася: «Я просто не можу опинитися з нею віч-на-віч. Це було б занадто».
Мабуть, зустріч Джоани з її рідною матір’ю все-таки коли-небудь станеться – вона необхідна їм обом. Але ще потрібніша ця зустріч іншим як пересторога, як урок. Бажаємо Джоані, чиє життя мало не обірвалося в клініці абортів, ніколи більше не зазнає болю від людської зради.
О. Каткова, за матеріалами журналу «Focus on the Family»
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!