Я б хотіла порадитися у дуже важливій для мене справі. (…) Чи потомство можуть мати тільки ті люди, що народять здорових дітей?
Нам з чоловіком по 38 років, і ми є батьками двох дітей: 5-річного сина і 15-місячної доньки. У сина вада серця і генетична вада, що виявляється у слабкому імунітеті (після трьох операцій вада серця вже виправлена). У доньки розщеплене піднебіння. У вісім місяців їй зробили операцію, тепер вона проходить реабілітацію.
Після пологів, під час контрольного візиту у гінеколога, лікар відверто висловив свою думку, щоб не планувати наступних дітей з огляду на вади у старших. Я відповіла, що ми з чоловіком зробили генетичні аналізи, і виявилося, що жодне з нас не має ушкоджених генів; наші каріотипи нормальні. Він мені не повірив і далі переконував, що не варто пускати у світ наступну дитину, яка матиме проблеми зі здоров’ям. А коли я сказала, що про контрацепцію не може бути й мови, бо це важкий гріх, то він глянув на мене так, наче я з іншої планети… Ми з чоловіком хочемо мати дітей, і це не наша мета, щоб вони були хворі, ми їх приймаємо і робимо все, що від нас залежить, щоб їм допомогти.
У мене виникає запитання: чи потомство можуть мати тільки ті люди, що народять здорових дітей? Чи в нашій ситуації нам заборонено планувати наступну дитину?
З повагою
Єва (ім’я змінене)
Шановна Пані!
Насамперед, ми вітаємо як Вас, так і Вашого чоловіка, з такими переконаннями. Господь Бог дає складніші завдання тим, що Йому більше довіряють (у своєму оцінюванні Він не помиляється). Якби я міг, то обійняв би Вас як батько. Роблю це на відстані, обіцяючи молитву.
Хворі діти можуть сприяти неймовірному розвитку любові подружжя і зростанню їхньої віри. Цього я Вам бажаю. На жаль, я знаю приклади і таких батьків, для яких, зазвичай для чоловіків, тягар хворої дитини виявився непосильний, і вони відійшли… Це велика втрата, якщо не сказати – невикористаний шанс для них і для їхньої дитини.
Те, чому народжуються хворі діти, – таємниця. Вони перевіряють якість нашої людяності. Свята Мати Тереза з Калькутти кілька разів згадувала свій візит у багатодітній сім’ї у Франції. Батьки з гордістю представляли їй своїх дітей, починаючи від найстаршої доньки. Усі діти були надзвичайно талановиті та досягли великих успіхів, навіть на міжнародному рівні, кожне в іншій сфері. Їхня наймолодша дитина лежала паралізована, майже не контактуючи зі світом. Показуючи її, батьки сказали: «А це наш професор любові. Жодне з дітей не навчило нас так безкорисливо любити, як саме це». Так, хворі діти потрібні нам, здоровим, щоб на них, а також в турботі про них, виявлялася і розвивалася наша людяність.
Водночас сучасний безбожний і анормальний (на мій погляд, звироднілий) світ вистежує хвороби дітей ще до їхнього народження і заохочує вбивати тих, у кого підозрюють хворобу … У цьому контексті варто згадати, що в Англії дослідили рештки дітей, що були абортовані з огляду на хворобу, виявлену ще в лоні матері, і виявилося, що тільки тридцять і кілька відсотків із них насправді були хворі…
Дитина – це не власність батьків, лікарів чи законодавців! Ні хвору, ні здорову не можна вбивати, ніколи! З погляду природного, тобто Божого, права, закон, що дозволяє вбивати людину – нелегальний і ніхто, хто називається людиною, не може його установлювати чи виконувати. Ми пам’ятаємо тих бідних, ошуканих, а в результаті безсоромних, розгнузданих жінок, які протестували проти твердження Конституційного трибуналу, що в Польщі вбивство зачатих дітей з огляду на їхню хворобу (часто лише ймовірну), суперечить Конституції Польщі. Ці жінки загалом протестували проти природної моральності, розуму і здорову глузду. Хтось ці протести спритно організував, посилював і… фінансував. Ми маємо молитися за організаторів і учасників цих протестів, щоб вони схаменулися у своєму божевіллі, ненависті та люті.
Проте вернемося до позитиву. Що мають робити батьки, у яких уже є хвора дитина чи навіть кілька дітей? Безперечно, любити їх і ними опікуватися. Звісно, вони мають дослідити ймовірні причини дитячих недуг і за підтримки чесних лікарів, що служать життю, звести до мінімуму ймовірність зачаття, а згодом і народження, хворої дитини. Причиною хвороби може бути стан здоров’я батьків перед зачаттям потомства або якийсь інший чинник впродовж вагітності (хоч я вважаю, що краще вживати термін «благословенний стан»). Це добре, що ви зробили генетичні аналізи, бо вони дають змогу прогнозувати можливу, генетично зумовлену хворобу дитини (із ймовірністю: 0, 25, 50, 75 або 100%). У разі високої ймовірності хвороби батьки мають право відмовитися від зачаття наступної (чи навіть першої) дитини. Вони можуть, наприклад, обрати справжнє батьківство, усиновляючи дитину. Це зовсім не суперечить повинності (забуте слово) подружжя передавати життя дітям. Рішення про намір зачати наступну дитину має бути «виважене та великодушне» (Павло VI, Humanae vitae). Однак навіть тоді, коли б дитина зачалася всупереч плану батьків, вони мають обов’язок її прийняти і з любов’ю виховувати. З любов’ю, тобто дбаючи про її добро, а не про свій комфорт.
Для того, щоб розсудливо і чесно реалізовувати свої наміри щодо народження дітей, необхідно здобути знання щодо плідності подружньої пари. Основну інформацію і контакти до компетентних спеціалістів можна знайти на інтернет-сторінці PSNNPR. Ознайомитися з природними методами і базовими знаннями можна у моїй книжці «Warto żyć zgodnie z naturą», виданій у Познані 2015 року. Однак найкраще вчитися безпосередньо від подружжя, що мають такі знання і застосовують їх у житті. Я думаю про методи природного планування сім’ї (так зване ППС). Ця назва традиційна, хоч трохи невдала, бо так насправді йдеться про планування зачаття дітей (сім’я – це ширше поняття). ППС корисне як для збільшення ймовірності зачаття дитини, так і для того, щоб його на якийсь час (або взагалі) відкласти, не порушуючи моральні норми. Бо розум, базуючись на ґрунтовних знаннях, розпізнає, коли ми маємо шанс зачати дитину, а коли – ні. Завдяки добре сформованій волі та пануванню над собою, зокрема в сексуальному аспекті, подружжя відмовляються від сексуального акту, якщо його наслідки могли б суперечити їхнім намірам. Водночас рішення про те, щоб не зачати, ми можемо реалізувати зі стовідсотковим ефектом, а от про зачаття вирішує «Хтось інший». Ми, як батьки, можемо тільки створити ідеальні умови для зачаття і – очікувати рішення Творця. Отже, подружжя зближуються у період ймовірної плідності або неплідності, залежно від планів щодо дітей. Важливі життєві рішення (а таким є намір зачати або відкласти зачаття дитини), якщо людина застосовує розум і волю, завжди допомагають їй зростати. Відмова від використання розуму і волі (ознаки сотворення) у цьому важливому питанні, а також застосування контрацепції, абортивних засобів чи навіть аборту, завжди стає причиною деградації людини, а з часом (що можна спостерігати в публічному просторі) і її справжнє виродження.
Ще слово про лікарів. На жаль, багато з них зрадило лікарську етику, історичним (хоч і світським) трактуванням якої стала присяга Гіппократа. У цій присязі містилися слова: «Не давати жодній жінці пессарію для викликання аборту». Коли в добу піднесення «Солідарності» студенти медицини в Познані під час урочистого закінчення навчального закладу до клятви Гіппократа (дещо скороченої за часів соціалізму) самовільно додали: «І берегтиму кожне зачате життя», це спровокувало поліцейсько-політичний скандал. Яким правом студенти медицини хочуть берегти життя?! Хто був очільником цієї «жахливої» провокації?!… Однак щоб разом з водою не виплеснути з ночов і дитину: є багато чудових, відданих своєму ділу лікарів. Також, на жаль, багато є і таких, що зрадили своє покликання. Йдеться про те, щоб для себе і своїх дітей знайти тих добрих, вірних покликанню. Зокрема великий ризик натрапити на лікаря, що нехтує медичною етикою, маємо серед гінекологів. (На жаль!) Певною вказівкою може бути пошук лікарів-напротехнологів. Вони розуміють переваги природних методів, спираючись на досягнення новітньої науки, шукають причини труднощів у передаванні життя (точний діагноз) і, лікуючи їх, насправді усувають. Для порівняння: метод in vitro намагається оминути перешкоду безпліддя замість її лікувати. Втім, він це робить негідно, оскільки людина має право на зачаття внаслідок любовного єднання батьків (пор. Donum vitae).
З Господом Богом!
Яцек Пуліковський
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!