Закоханість – це шанс на шляху дозрівання до любові, але вона несе у собі й серйозні загрози. Найбільшою з них є згода, аби наші почуття перемагали волю і розум.
Господь Ісус невпинно і по-різному закликає нас долати егоїзм. Йдеться про те, щоб ми усували зі свого життя все, що неможливо узгодити з любов’ю до Бога та ближнього. Свята Едита Штайн пише, що «все приємне облаштування у світі, користування його вигодами, прагнення ним користуватися і цілком зрозуміла згода на це бажання» замикає людину в оковах егоїзму і не дозволяє їй дозрівати до любові. Цю перешкоду «усунуто, коли в душі постає простір для Бога. Щоб його відкрити, потрібно на всьому фронті стати до битви з грішною природою, взяти на себе свій хрест і видати себе на розп’яття. Святий Йоан від Хреста наводить у цьому контексті слова Господа: „Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має [завдяки бажанням], не може бути Моїм учнем” (Лк 14,33). (…) Пристрасті мучать і висотують сили, затемнюють, заплямовують і ослаблюють душу; вони позбавляють її духа Божого, від якого відвертаєшся, віддаючись тому, що тваринне» («Знання Хреста»). Взяти на себе свій хрест – означає стати на рішучу боротьбу з усякою пожадливістю, яка є вираженням нашого егоїзму. Це завдання вимагає щоденної витривалості та самозречення; воно болісне, але поза будь-якими сумнівами потрібне на шляху дозрівання до любові. Господь Ісус каже: «Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною» (Мт 16,24).
Закоханість – шанс і загроза
Великою допомогою у визволенні нас із неволі егоїзму може стати досвід закоханості. Він є специфічним видом захвату неповторною, духовною красою іншої людини. Це супроводжується особливою інтенсивністю почуттів.
Ніщо в нашому житі не стається випадково. То сам Господь Бог ставить на нашому життєвому шляху конкретних людей, а деякі з них у винятковий спосіб вражають нас собою.
Найважливіша справа тут – усвідомити, що неповторна краса того, хто нас так захоплює, випливає з факту, що вона є відблиском краси «Божого образу і подоби», чим обдаровано кожну людину з моменту сотворення. Таємниця цієї краси в людині вказує нам на немислиму красу самого Бога і закликає встановити особистий контакт із Христом у молитві, в таїнствах покути і Євхаристії.
Отже, закоханість є шансом на шляху дозрівання до любові, але вона також несе в собі серйозні загрози. Найбільшою з них є згода, аби наші почуття перемагали волю і розум. Не можна дозволити собі приймати серйозні життєві рішення, виходячи з поривів. Якщо почуття не будуть приборкані й підпорядковані розумові та волі – вони стануть силами, що знищать любов, бо породять таке прагнення завоювати кохану людину й володіти нею, яка зрештою заб’є любов і приведе до почуттєвого поневолення. Чиста любов є прагненням блага для того, кого любиш. А найвищим благом для людини є її дозрілість до любові і з’єднання в любові з Богом. Не можна забувати, що любов – це дійсність, яка безконечно перевищує світ почуттів. Отож не любов, а егоїстичне бажання «силкується захопити виключно для себе предмет своєї закоханості. Хто любить людей, як Христос, – прагне, щоб вони належали Богові, а не йому. Таким чином він, безсумнівно, гарантує собі посідання їх навіки. Якщо здобудемо людину для Бога, ми стаємо з’єднані з нею в Бозі, тоді як прагнення здобути її для себе часто приводить до того, що раніше чи пізніше ми її втрачаємо», – написала Едита Штайн.
Через це стан закоханості є часом, коли потрібно здобувати вміння підкорювати розумом і волею почуття, які спонтанно народжуються. Це найбільш болюче, але й винятково необхідне у дозріванні до чистої любові. Підкорення почуттів розумові та волі ефективно завдає смерті егоїзмові, нищить усяку пожадливість. Якщо цього не робити, то сила почуттів поневолить нас і доведе до обожнення коханої людини. А це – виняткова різновидність неусвідомленого ідолопоклонства. Воно чинить так, що людина зосереджується на почуттях, які переживає, а отже, зрештою, – на самій собі. Це прихована форма егоїзму, оскільки за такого підходу ти любиш почуття, яке ця людина в тобі викликає, а не її саму і не задля неї самої. Не кожен, у кого ти закохався, стане тобі чоловіком (дружиною). Ним не може бути хтось уже одружений або Богопосвячена особа. В такому разі використай це почуття для поглиблення своєї віри і з’єднання в любові з Христом через поглиблену інтенсивну молитву, а також зізнавшись у цьому почутті Ісусові в таїнстві Примирення.
Натомість якщо людина, в яку ти закохався, може стати у майбутньому твоєю дружиною (чоловіком), то пам’ятай: до укладення таїнства Шлюбу ваша взаємна любов не дає вам жодного права на таке вираження почуттів, яке застережене виключно для подружжя. Отож хлопець, який закохався у дівчину, повинен поводитися як лицар, захищаючи її від свого егоїзму. Натомість дівчина повинна вимагати від хлопця поваги до свого тіла, аби він усвідомлював, що її тіло є святим і належить Христові, а право на її тіло він отримає лише у таїнстві Шлюбу.
Стан закоханості є закликом до безоглядної боротьби з егоїзмом. У цій боротьбі допомагає лише те, що людина перестає зосереджуватися на собі самій і від усього серця прагне й молиться, щоб кохана особа цілковито належала Богові. Тільки такий підхід провадить до радісного відкриття присутності Ісуса в любові до іншої людини та захвату красою Його любові.
Святий Павло скеровує до нас ревний заклик: «Це ж саме воля Божа: святість ваша – щоб ви стримувались від розпусти, щоб кожний з вас умів тримати тіло своє у святості й пошані, не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога. Бо Бог покликав вас не до нечистоти, а до святості. Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що дає нам Святого Духа» (1 Сол 4,3-5.7-8).
Рух чистих сердець
Возлюблені! Для кожного і кожної з вас єдиним коханням є тільки Ісус. Якщо в тебе вже є хлопець або дівчина, то довіряй своє переживання любові Ісусові, занось його Йому в молитві, аби Він очищував вашу любов, удосконалював її і робив незнищенною. Запам’ятай: не можна насправді любити на довгі роки, якщо тобі бракує особистого зв’язку з Христом. Якщо не занурюватимешся щодня у цей океан любові, яким є Бог, якщо не єднатимешся з Ним у таїнствах Сповіді та Євхаристії, то швидко втратиш любов і ніколи не навчишся любити. Любов – це Божий і божественний дар, який можна приймати тільки чистим і довірливим серцем.
Любов Ісуса беззахисна, оскільки її можна відкинути, зігнорувати її або гордувати нею. Однак Ісус ніколи не ображається, а тільки, страждаючи, чекає, щоб Його прийняли, щоб відчинили Йому двері серця. Беззахисна любов Ісуса стає всемогутньою, коли її приймають зі смиренням та вірою – тоді вона підносить нас із найглибших падінь і виліковує найболючіші рани. Ніколи не запізно повернутися до Ісуса. Він завжди чекає на тебе. Господь Ісус каже: «Я почуваюся залежним від твоєї довіри; якщо твоя довіра буде велика, то щедрість Моя не знатиме міри. Найболісніше Мене ранять гріхи недовіри. Чим більше уповатимеш, то більше отримаєш».
Упродовж тривалого часу на сторінках нашого журналу ми закликаємо наших читачів приєднуватися до Руху чистих сердець.
Хто може вступити до Руху чистих сердець?
Кожен, хто прагне пожертвувати Ісусові своє серце для зціленняі прагне вчитися у Нього любити чистою любов’ю.
Які вимоги для вступу?
Щира готовність виконувати всі зобов’язання, що містяться у Молитві ввірення РЧС, а над усе – обов’язок щоденної молитви, обов’язок одразу ж підводитися завдяки таїнству Сповіді після кожного тяжкого гріха, щоби завжди перебувати у стані освячуючої благодаті, а також обов’язок систематичної праці над собою, склавши й виконуючи такий план дня, у якому буде постійний час, призначений на молитву, працю та відпочинок.
Коли і як можна вступити до Руху чистих сердець?
Будь-коли! Будь-якої миті! Насамперед піди до святої сповіді, а коли приймеш Ісуса у святому Причасті – віддай Йому своє серце, читаючи наведену нижче Молитву ввірення.
У світі існує кількамільйонне об’єднання молодих людей, які прагнуть учитися в Ісуса любові й тому склали обітницю чистоти серця. Усім, хто повідомить редакцію про складення такої обітниці, ми вишлемо спеціальне благословення, а їхні імена впишемо до Книги чистих сердець. Потрібно пам’ятати, що, складаючи таку обітницю, ми міцно хапаємо Ісуса за руку, аби разом із Ним іти життям, підводитися після кожного падіння і виходити на найвищу вершину – Любов. Тому не бійся приєднатися до Ісусової революції любові! Щоб це зробити, насамперед щиро висповідайся. А коли приймеш у своє серце Євхаристійного Ісуса, прочитай оцю молитву:
Господи Ісусе, дякую Тобі, що полюбив мене любов’ю, яка захищає від зла і піднімає з найбільших падінь та лікує найболісніші рани. Віддаю Тобі мою пам’ять, розум, волю, душу і тіло разом з моєю плоттю. Обіцяю не входити в дошлюбні статеві стосунки, аж до дня прийняття таїнства Шлюбу. Вирішую не читати, не купувати, не переглядати порнографічних часописів, передач, фільмів та сайтів. Вирішую пристойно одягатися та поводитися, щоб ні у кого не викликати пристрасних думок та бажань. Обіцяю щодня молитися, часто читати Святе Письмо, регулярно брати участь у Святій Службі Божій та причащатися. Вирішую регулярно сповідатися та не падати духом і після кожного гріхопадіння негайно підніматися. Ісусе Христе, навчи мене систематичної праці над собою, вміння контролювати мої сексуальні прагнення та емоції. Прошу Тебе про відвагу іти «проти течії», щоб не вживав (-ла) наркотиків, алкоголю та тютюну. Ісусе, навчи мене так поводитися, щоб у моєму житті найважливішою була любов. Маріє, Мати моя, веди мене до самого джерела любові – до Твого Сина Ісуса Христа. Разом з блаженним Йоаном Павлом ІІ прагну цілковито довіритись тобі: «Totus Tuus, Маріє!». В Твоєму Непорочному Серці складаю усього (всю) себе, все ким я є і що маю, кожен свій крок, кожну хвилину свого життя. Блаженна Кароліно, впроси для мене в Бога дар чистого серця. Амінь.
Господь Ісус заохочує всіх, поневолених мастурбацією, порнографією та іншими відхиленнями, щоб не падали духом, а щодня жертвували Йому в молитві свої зранені серця. Господь потребує тривалого часу, в якому вчитиме вас покірної любові й безмежної довіри. Тому озбройтеся терпеливістю. Не знеохочуйтеся падіннями. Ісус підводитиме вас із кожного падіння, поки нарешті здобуде остаточну перемогу.
Однак Він потребує щоденної спів-праці з вашого боку. Тому дуже важливою є самодисципліна, таке впорядкування щоденних занять, аби ви мали гарантований час для молитви, серйозної праці без поспіху та належного відпочинку (найкраще – у вигляді якихось спортивних занять).
Кохані! Господь Ісус дуже прагне, щоби на сторінках «Любіть один одного!» ви ділилися з ровесниками тим, що самі пережили, про що можете свідчити: як ви відкриваєте красу чистої любові, як боретеся з падіннями, гріхами й поганими звичками. За всі надіслані свідчення ми гаряче дякуємо. Обіймаємо кожного і кожну з вас нашою молитвою.
о. Мечислав Піотровський і редакційний колектив
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!