На подружжі лежить велика відповідальність за довірений їм дар і завдання: будучи плідними, вони мають залюднити Землю (пор. Бут 1, 28), виховуючи нове покоління для Господа (пор. Еф 6, 4).
Святий Йоан Павло ІІ навчав: «Згідно з задумом Бога, (…) сам інститут подружжя і подружня любов створені для народження й виховання нащадків, у яких [Пара] бачить свою мету. (…) Стаючи батьками, подружжя отримує від Бога дар нової відповідальності. Їхня батьківська любов має стати для дітей видимим знаком тої самої любові Бога, “від якої бере назву все батьківство на небі та на землі”» (Familiaris consortio, 14). Подружжя не може відмежовуватися від дару плідності, знищуючи її навіть думкою про контрацепцію, не згадуючи вже про використання засобів, що запобігають вагітності, або, ще гірше, переривають її на початковому етапі. Таким чином бо вони виявляють активний спротив Божим задумам і ламають власну подружню присягу, в якій проголошували, що з любов’ю приймуть потомство, яким Бог прагне їх обдарувати. Використання засобів, що переривають вагітність на початковому етапі (внутрішньоматкова спіраль чи гормональні таблетки) перетворює батьків на вбивць власних дітей. Тим часом Бог прагне обдарувати нас потомством і напевно знає наші потреби та можливості, дбає про наше найбільше щастя. Володіючи знаннями про плідність, подружжя може відповідально користуватися цим прекрасним даром.
«Людська сім’я, розбита гріхом, була заново з’єднана спасительною силою смерті й воскресіння Христа. Християнське подружжя, маючи частку у спасительних плодах цієї тайни, є природним середовищем, у якому відбувається залучення людської істоти до великої сім’ї Церкви», — пригадує нам святий Йоан Павло ІІ (Familiaris consortio, 15). Це означає, що саме батьки мають дбати про правильний розвиток дитини, передусім у релігійному вимірі, допомагаючи їй наблизитися до Бога. Святий Йоан Золотоустий із болем говорив: «Як стараються всі виховати дітей у мистецтві, науці та ораторстві, а ніхто не дбає про виховання душі! Не перестану нагадувати вам (…), щоб передусім добре виховувати дітей».
Це зрозуміло, що сатана, який «від початку був убивцею і не вистояв у правді», по‑всякому намагатиметься відірвати дітей від Бога, підсовуючи їм спокуси у вигляді легкодоступної порнографії, алкоголю, наркотиків, а також магічних дій, що перекреслюють Першу заповідь: гороскопи, амулети, чари нібито для гри, або інші предмети, що заохочують чинити зло. Як уберегти дітей від таких атак диявола?
Я мав змогу зустрітися і поспілкуватися з колишньою відьмою, що навернулася, — Патрицією Хурляк, відомою актрисою, яку змалечку мучили демони і яка визволилася тільки після навернення й екзорцизмів. Я її запитав, як турботливий батько чи матір могли би розпізнати ситуацію, в яку потрапила дитина під впливом злих духів. Відповідь була така: «Я налаштована тепер дуже радикально. Скажу так: якщо ти не молитимешся з дітьми — то не розраховуй, що вони молитимуться самі. Якщо не читатимеш із ними Святого Письма, хоч би одного речення щодня, — то не розраховуй, що вони не загубляться. Якщо намагаєтеся виправити це після того, як такі ознаки з’явилися, то тоді вже запізно. Треба було запобігати цьому. Наприклад, якщо ти не дбатимеш про автівку, то вона буде ламатися. Звісно, дітей не можна порівнювати з автомобілем; але якщо не запобігати, то може виявитися занадто пізно. І наші дії мають бути переконливі. Якщо батьки забороняють дітям читати гороскопи, а самі їх читають, то, найімовірніше, це відіб’ється на дитині. Існує теж дуже багато небезпечних іграшок, які вводять дітей у світ демонів; сприяють цьому і телебачення та журнали. У деяких казках, навіть дуже відомих, використовують інформацію, що має порнографічний зміст, на рівні підсвідомості дитини. Я не хочу демонізувати реальності, але тут ідеться про виховання клієнтів порнографічних послуг, бо це бізнес. Наприклад, якщо десь на тринадцятому плані з’явиться гола жінка чи якісь злучені між собою тваринки, то наш мозок цього не відзначить, але образ зафіксується у підсвідомості. Не дивуйтеся потім, що ваші діти потрапляють у залежність від порнографії. Мова не про те, щоб дітям усе забороняти. А про те, що не заведеш когось туди, де тебе самого немає. Якщо батьки вважають, що вони віруючі, а не моляться з дітьми, — це означає, що самі батьки вже загубилися. Дитина змалечку повинна знати основні істини нашої віри. Коли до мене приходять стурбовані батьки, чия п’ятнадцятирічна донька займається окультизмом, то я запитую їх, чи вони живуть у стані освячувальної благодаті. Якщо наше життя як батьків розходиться з життям, відповідним Євангелію, то існує висока ймовірність, що наші діти загинуть на полі духовної боротьби».
Колись у нашому місті на автобусах і трамваях з’явилися плакати з написом: «Чи ти знаєш, що зараз робить твоя дитина-підліток?» Із цим питанням запізнилися на багато років. Ми повинні завжди цікавитися життям наших дітей і брати участь у ньому, не нав’язуючи їм нічого силоміць. Ми повинні присвячувати їм час: жити їхніми проблемами, заохочувати їх поглиблювати своє зацікавлення чимось, завжди пропонувати їм добро і застерігати від злого. Наше життя повинно бути прикладом нашої віри, бо якщо воно розходиться з тим, чого ми навчаємо дітей, то нічого не вийде з нашого навчання.
Незважаючи на найбільші зусилля батьків, сатана знайде інколи якийсь спосіб, аби проникнути до серця нашої дитини. Це не повинно нас дивувати, адже «диявол ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1 Пт 5, 8). Якщо ми беремо участь у житті наших дітей і вони не покинуті напризволяще, то швидко зорієнтуємося, що щось не так. Патриція Хурляк зауважує, що її батьки ніколи не переймалися її страхами та езотеричними зацікавленнями, не вбачали в цьому нічого поганого, оскільки самі були далекі від життя Церкви. Те, що дитина відвертається від усього святого, є першим сигналом, що злий дух може мати вплив на неї. Якщо дитина каже, що боїться темряви, — може, варто освятити кімнату й довідатися, які причини цих страхів. Інколи з’являються нерозпізнані хвороби, яких не можуть діагностувати лікарі; то, можливо, варто помолитися над дитиною і зробити іспит совісті, чи то не наш гріх дозволив сатані потрапити у серце дитини. Наприклад, дехто забобонно прив’язує червону стрічку до дитячого візка, відкриваючи таким чином шлях дияволу до дитини. Дбаючи про сімейне життя у святих таїнствах і молитві, батьки будують захисний щит довкола дітей. Не треба в усьому бачити диявола, як сказала Патриція: «Віруючий батько побачить, що з його дитиною діється негаразд». Її порада: від зачаття жертвувати дитину Марії.
Ми самі повинні з дитинною довірою звернутися до Бога і тривати в постійній єдності з Ним у спільній сімейній молитві, читанні Біблії та регулярній участі в Євхаристії. Тоді Бог зможе виконати обітницю: «Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас» (Як 4, 7).
Мирослав Руцкі
Закликаємо тривати у Христі й піклуватися про взаємну любов. Інколи у нашому оточенні немає подружніх пар, які хочуть працювати над цим; тому заохочуємо вступити до Руху Чистих Подружніх Сердець. Завдяки цьому ми розуміємо, що не самотні у своїх прагненнях. Щоб долучитися до Руху, достатньо виявити бажання йти у житті з Ісусом. Підіть разом до сповіді, а після Святого Причастя спільно відмовте Молитву ввірення.
Повідомте редакцію про свій вступ до Руху, висилаючи нам свою адресу, дати народження і дату вступу до Руху. Ми впишемо Вас до Книги чистих сердець і вишлемо Вам спеціальне благословення.
З Христовим благословенням,
о. М. Пьотровскі SChr із редакцією журналу
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!