Я виховувалася в католицькій сім’ї. Як мала дівчинка, я щонеділі ходила до костелу, однак завжди тільки й чекала, щоб якнайшвидше звідти вийти. У віці 15 років зрозуміла, що канікули – це час відпочинку не тільки від навчання, але і від Служби Божої. Таким чином за два місяці я віддалилася від Бога. Стала проти Костелу, не погоджувалася з його навчанням. До сповіді я ходила від свята до свята: один, два рази в рік. У Службах Божих вже майже взагалі я не брала участі…
Коли я була в середній школі, мої батьки розлучилися. Саме тоді я вперше спробувала наркотик. Я почала приймати амфетамін. Спочатку я трактувала це як невинну забаву. Після закінчення школи я хотіла кинути наркотики, але не змогла. Навпаки, мене до них тягнуло все частіше (сьогодні я знаю, що то міг би бути початок мого кінця…). Був такий період в моєму житті, що я приймала наркотики щоденно. Коли не приймала – мені не хотілося жити. Щоб знайти гроші на наркотики, я підбирала, тобто просто крала, у своєї мами… Мама почалася про щось здогадуватись, але я ніколи не розповідала їй правди.
Після декількох місяців «сплячки», я почала у своїй душі розмовляти з Богом– я просто почала боятися за своє життя і здоров’я. Я попросила, щоб Бог зіслав мені руку допомоги, тому що сама собі я не могла допомогти … Тоді Бог поставив на моєму шляху „свою” людину, однак я пропустила цей момент … Але потім відчула, що Бог чуває наді мною, я повірила, що мені все може вдатися.
Через кілька місяців, на свій 21 день народження, я отримала від хрещеного чудесний подарунок – розарій з Фатіми. Це було ще одним знаком від Господа. Тоді я приймала вже менше наркотиків, а коли розмовляла з Богом, попросила Його, щоб послав мені особу, яка вестиме мене по правильній дорозі та приведе мене в Його обійми. Так і сталося, на цей раз я не втратила другого шансу. Я зателефонувала до подруги і попросила її піти зі мною до костелу. Вона була першою особою, якій я про все розповіла. Я почала ходити на Службу Божу. Через чотири місяці відважилася піти до сповіді, якої у мене не було впродовж кількох років.
Відтепер я регулярно ходжу до Святого Причастя. Я також пішла на курс Філіпа, організованого спільнотою Віднови в Святому Дусі. Ці дні були для мене великим досвідом. В той час я дуже наблизилася до Бога. Тепер я щаслива, дивлюся на речі по-іншому і Євхаристія для мене дуже важлива.
Я не приймаю наркотиків впродовж семи місяців. Вірю, що це завдяки Богові, який чуває наді мною. Я відчуваю себе блудною дочкою, яка колись відвернулася від Отця, але Він дозволив мені повернутися до Нього знову. Він простив мене!
Анка
Вам подобається вміст нашого сайту?
Підтримайте нас!